Вплив батьків на ставлення підлітка до школи

Висока кількість експериментальних освітніх програм, на жаль, не забезпечують підвищення рівня знань у школярів. Ми припускаємо, що однією з причин низької успішності дитини є його негативне ставлення до школи. На прикладі пілотажного дослідження, проведеного нами на базі дитячого центру додаткової освіти м Самари, ми встановили, що висока оцінка підлітком освітнього закладу призводить до формування позитивного ставлення до цих подій, що створює умови для особистісного зростання і самореалізації підлітка.

Нами розглянуто питання про шляхи формування ставлення дитини до навчального закладу. В результаті структурованого інтерв`ю з підлітками та їх батьками ми визначили, що одним з факторів формування такого ставлення є оцінка ситуації його батьками, зокрема позитивна-негативна оцінка установи, поінформованість-необізнаність про процес і результати навчання.

У нашому дослідженні брали участь школярі підліткового віку і їх батьки, нас цікавили такі дані, як "оцінка себе", "один одного", "школи". Оцінювалися такі категорії, як "Я сам (а)", "Мої батьки / Моя дитина", "Мої друзі / Друзі моєї дитини", "Школа" і т. Д., А також якості (вибрані в процесі опитування підлітків та оброблені за допомогою методу контент-аналізу), за якими ці категорії було необхідно оцінити (принцип соціографія). В результаті ми виявили, що оцінки батьків і дітей один одним значно перевищують самооценкі- крім того, рівень оцінки школи і дітьми, і батьками вкрай низький.

В контексті виховного процесу, в який включена і школа, і сім`я, дорослі і діти є взаємно значущими одне для одного. Одна з форм представленості в особистості значущого іншого - це його авторитет, який виявляється у визнанні оточуючими за значущим іншим права приймати рішення в істотних для них обставин. На думку Петровського В.А., за важливою характеристикою значущого іншого стоять важливі фундаментальні якості індивідуальності значущого іншого, такі, як, наприклад, чесність, компетентність, справедливість, доцільність запропонованих ним рішень. Це означає, що в ситуації конфлікту між дитиною і школою батько насамперед вірить дитині, а не шкільного вчителя. Таким чином, ставлення батьків до школи формує дитина. Тоді дорослі, не маючи достатньої інформації зі школи, поступово приймають це відношення за своє і через якийсь час починають транслювати це ж відношення до школи своїй дитині, що ще більше переконує останнього в своїй правоті.

З цього кругообігу відносин виявляється витісненої школа, яка, тим не менш, грає важливу роль в житті дитини. Перш за все в програші виявляються батьки, позбавляючи себе джерела достовірної інформації про поведінку їх дитини в різних ситуаціях, що часто призводить до негативних наслідків. Завданням шкільного психолога стає проведення якісної роботи з батьками і пояснення їм ситуації в яку вони можуть потрапити, ігноруючи інформацію зі школи про свою дитину і недооцінюючи думку вчителів.

В ході дослідження виявилися й інші проблеми батьків: недостатня поінформованість про шкільних друзів і інтересах дитини. Надалі ми плануємо розробити програму тренінгових занять для батьків, діти яких навчаються в одному класі.

Ковальова Є.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!