Діагностика стресу

зміст:

1. діагностика стресу
2. Методики на визначення актуального рівня стресу, вираженості нервово-психічної напруженості і тривожності.
3. Методики, що допомагають прогнозувати поведінку людини в екстремальних умовах.
4. Методики, що дозволяють виявляти негативні наслідки дистресу.
5. Діагностика професійних стресорів.
6. Методики, що дозволяють виявити ресурси стресостійкості людини.

Напрямки психодіагностики, відбір конкретних методик і умови їх застосування залежать, перш за все, від концептуальної основи діяльності фахівця, який проводить діагностику, від спрямованості його роботи, отриманого запиту, цілі проведення діагностики, від конкретної ситуації.

Складнощі, що існують в області вивчення стресового поведінки, відбилися і на підходах до класифікації методів психодіагностики стресу. З безлічі представлених в науці і практиці методик, пропонованих фахівцями по роботі в області стресу, можна виділити, відповідно до мети і предметом дослідження, кілька класів:

1. Методики на визначення актуального рівня стресу, вираженості нервово-психічної напруженості і тривожності.

До цієї групи методик можна віднести:

1. опитувальник Т. А. Іванченко, М. А. Іванченко, Т. П. Іванченко «Інвентаризація симптомів стресу»;
2. методику для виявлення схильності до стресу Т. А. Нємчина і Дж. Тейлора;
3. шкалу психологічного стресу PSM-25 Лемура-Тесье-Філліон;
4. тест самооцінки стресостійкості С. Коухен і Г. Вілліансона;
5. комплексну оцінку проявів стресу Ю. В. Щербатих;
6. тест «Ступінь напруженості» І. А. Литвинцева;
7. методику експрес-діагностики рівня психоемоційного напруження (ПЕН) і його джерел О. С. Копніну, Е. А. Суслова, Е. В.Заікіна і ін.

Оскільки стрес супроводжується переживанням тривоги і нервово-психічної напруги, в цю ж групу можна віднести блок методик, спрямованих на діагностику тривожності:

1. опитувальник Т. А. Нємчина «Визначення нервово-психічної напруги»;
2. шкала самооцінки тривоги В. Цунга;
3. шкала ситуативної тривожності Ч. Д. Спілбергера;
4. опитувальник ієрархічної структури актуальних страхів (ОАС) Ю. В. Щербатих.

2. Методики, що допомагають прогнозувати поведінку людини в екстремальних умовах.

Такі методики розробляються, як правило, для профвідбору фахівців, майбутня професійна діяльність яких передбачає роботу в складних напружених ситуаціях (льотчики, моряки та ін.). Дані методики дозволяють виявити нервово-психічну нестійкість і схильність до невротичних розладів. Найбільш широко використовуються для цих цілей такі інструменти:

1. симптоматичний опитувальник «Самопочуття в екстремальних умовах» А. Волкова, Н. Водоп`янова;
2. методика схильності до зривів в стресовій ситуації «Прогноз» В. А. Баранова.

3. Методики, що дозволяють виявляти негативні наслідки дистресу.

Відомо, що існування в тривалих стресових ситуаціях або переживання гострого (травматичного) стресу призводить до виснаження адаптаційної енергії організму. Результатом даного процесу є погіршення різних показників фізичного здоров`я і психологічного самопочуття. До методик цього класу можна віднести:

1. Гиссенскому опитувальник;
2. шкала клінічних скарг SCL Р.Л. Дерогатіс;
3. шкалу оцінки впливу травматичної події (ШОВТС) і ін.

До наслідків стресу зараховують і розвиток депресивних станів. Виникнення депресії має складний патогенез, однак очевидно, що переживання фрустрації або хронічних стресів може провокувати появу депресивних станів і депресивних симптомів. Методики, спрямовані на виявлення депресивних симптомів, синдрому і депресії як захворювання, такі:

1. «Опитувальник суїцидального ризику »;
2. методика «Диференціальна діагностика депресивних станів» В. Зунга, адаптація Т. І. Балашової;
3. методика «Диференціальна діагностика депресивних станів» В. Жмурова;
4. опитувальник «Рівень депресії» А. Бека і ін.

4. Діагностика професійних стресорів.

В даний час проблема стресів на робочому місці актуальна для більшості працюючих людей. Знання факторів стрессогенности в діяльності персоналу і керівників є метою організаційної діагностики. Н. Водоп`янова вважає, що «організаційна діагностика стресу - необхідна складова стрес-менеджменту». Стрес на роботі може бути пов`язаний як з особливостями організаційної культури, так і з професійними стрес-факторами методики даного класу можна розбити на кілька груп:

4.1. Методики, спрямовані на визначення рівня стресу і факторів стресу в професійній діяльності.

У цю підгрупу можна включити такі методики, як:

1. шкала оцінки стрессогенности професійно важких ситуацій (ПТС) на робочому місці Н. Водоп`янова, Е. Старченкова;
2. тест на професійний стрес Ю. В. Щербатих;
3. опитувальник «Причини діяльнісного стресу»;
4. тест-запитальник «Причини стресу у вашій роботі»;
5. тест на визначення професійного стресу Т. Д. азарной, І. М. Тиртишнікова;
6. оцінка рівня діяльнісної стрессогенности.

В даний час набула широкого поширення і така ова методика, як «Методика інтегральної діагностики та кор- скцін професійного стресу (ІДІКС) А. Б. Леонової».

Система ІДІКС призначена для діагностики профессио- ального стресу, орієнтована на отримання інтегрованої Проценка рівня пережитого стресу і підбір комплексу опти- заційного заходів, адекватних специфіці кожного конкретного учая. ІДІКС призначений для роботи з людьми старше 17 років. Стандартний час роботи з системою становить 20-30 хв. Обмежень по роботі з системою не виявлено.

4.2. Для збереження професійного здоров`я особливої важливості набуває діагностика симптомів емоційного вигорання.

В даний час не існує єдиної моделі вигорання, визнаної усіма фахівцями. К. Маслач розглядає вигоряння як відповідну реакцію організму на професійні стреси і пропонує трикомпонентну модель: емоційне виснаження, деперсоналізація і редукція персональних досягнень [Maslach, 1982].

Наукове дослідження факторів РЕВ стало можливим завдяки використанню таких традиційних методик, як:

1. методика діагностики професійного вигорання К. Маслач - С. Джексон, адаптація І. Е. Водоп`янової;
2. методика діагностики рівня емоційного вигорання В. В. Бойко;
3. опитувальник визначення психічного «вигорання» А. А. Рукавишникова і ін.

4.3. Результатом високої стрессогенности діяльності може бути погіршення психофізіологічних параметрів і зниження загальної енергетики організму. Виявити дані показники можна за допомогою таких методик, як:

1. опитувальник ДО PC «Диференційована оцінка станів зниженої працездатності (стомлення, монотония, пересичення, стрес) А. Леонової, С. Величковські;
2. опитувальник «Ваш індекс психоенергетичної спустошеності»;
3. опитувальник діагностики психофізіологічної дезадаптації О. І. Батьківщиною та ін.

4.4. Особлива група методик присвячена діагностиці проблем, пов`язаних з управлінням часом у професійній діяльності. Найбільш відомі в цій підгрупі наступні методики:

1. тест «Професійна компетентність у часі» JI. В. Куликова;
2. опитувальник «Тайм-синдром менеджера» Н. Водоп`янова;
3. опитувальник «Дефіцит часу в управлінській діяльності» Н. Водоп`янова.

5. Методики, що дозволяють виявити ресурси стресостійкості людини.

Психологи виділяють два види ресурсів - зовнішні і внутрішні (особистісні). Застосування методик даного класу - частина профілактичної роботи з клієнтом, якому необхідно знати про наявність цих ресурсів для того, щоб використовувати їх у можливій важкій ситуації і підтримувати задовільну якість життя.

5.1. Фахівці в області стресу впевнені, що одним з найважливіших зовнішніх ресурсів стресостійкості є соціальна підтримка. Для діагностики соціальної підтримки може бути використана багатовимірна шкала сприйняття соціальної підтримки MSPSS С. Зімет, а також опитувальник В А. Ананьєва «Джерела соціально-психологічної підтримки». Шкала Зімет дозволяє визначити рівень підтримки, яку надають сім`я, друзі і «значимі інші».

Опитувальник «Втрати і придбання персональних ресурсів» (ОППР) Н. Водоп`янова і М. Штейна дозволяє досліджувати наявність або втрати матеріальних і нематеріальних- зовнішніх і внутрішніх ресурсів.

В даний час ні в кого не викликає сумніву, що стресостійкість пов`язана з конкретними внутрішніми, психологічними ресурсами. Саме ці ресурси визначають специфіку сприйняття і переживання стресу. Ресурс стресостійкості - індивідуальні властивості і здібності особистості, що забезпечують її психологічну стійкість до стрессорам [Куликов, 1995, 2000]. Однак Н. Е. Водоп`янова зазначає, що методики, спрямовані на вимірювання характерних особливостей особистості і виявлення схильності до подолання стресу, не визначають того, як людина справляється з реальними стресовими ситуаціями. Крім того, наявність зовнішньої підтримки також впливає на наше переживання стресів.

До значущим особистісним ресурсів відносять такі особливості особистості, як інтернальність локус контролю, впевненість в собі, висока мотивація досягнення, наявність віри у власні сили, оптимізм, его-захисну поведінку, відсутність схильності до поведінки по типу А, відсутність ірраціональних установок і т. Д . Для діагностики даних якостей в психології існує традиційний набір методик, добре відомих кожному практичному психологу.

Багато дослідників відзначають також, що важливим фактором стресостійкості є спосіб життя і якість життя, що впливають на розвиток і збереження ресурсів. У зв`язку з цим доцільно згадати про такі методики, як «Аналіз стилю життя» (Бостонський тест на стресостійкість), тест «Здорова поведінка», опитувальник якості життя ВОЗКЖ-ЮО, розроблений Всесвітньою організацією охорони здоров`я, і ін.

5.2. Діагностика копінг-поведінки в стресових ситуаціях.
Центральний аспект сучасних теорій стресу - концептуалізація процесів долає поведінки як стабілізуючого фактора, який допомагає людині адаптуватися в складних ситуаціях. В даний час концепція долає поведінки отримала широке визнання серед психологів різних напрямків, що призвело до розробки надійного діагностичного інструментарію, що дозволяє виміряти як сам процес копінга, так і його результат. Для цього використовуються такі методики:

1. діагностика бажаних копінг-стратегій (Е. Хейм, в адаптації JI. І. Вассермана);
2. опитувальник «Копінг-стратегії» Р. Лазаруса;
3. опитувальник «Стратегії подолання стресових ситуацій» (SACS) С. Хобфолл;
4. опитувальник SVF120 «Подолання важких життєвих ситуацій» В. Янке і Г. Ердманом (адаптація Н. Е. Водоп`янової);
5. опитувальник «Копінг-поведінка в стресових ситуаціях» (С. Норман, Д. Ендлер, Д. Джеймс, М. Паркер, в адаптації Т. Л. Крюкової та ін.).

Інформація, отримана в результаті діагностичних досліджень, може з`явитися надійним фундаментом для усвідомлення наших взаємин зі стресом і вироблення ефективних стратегій подолання з ним.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!