Психологічний тиск вчителя на школяра

Найголовніша проблема всіх шкільних установах - це відношення між викладачем і учнем. Кожен учень - особистість, і тому вимагає індивідуального підходу. Але в таких випадках не все залежить від учня і його бажання. Учитель грає не малу роль в житті кожного школяра. Від нього залежить психологічне ставлення оточуючих до дитини і думка школяра про самого себе як про особистість.

Хто є вчитель? Учитель є поєднує нота між батьками і школою. Протягом декількох років учитель займається вихованням учнів, але не завжди це виховання є педагогічним. Найчастіше вчитель вдається до такого заходу виховання як психологічний тиск. І запис в щоденнику «Викликаю батьків в школу» означає велика прогалина в професійності викладача. Насправді ця фраза має зовсім інший зміст і найчастіше несе характер негативного ставлення.

Це означає, що викладач не зміг налагодити контакт з учнем і вимагає негайно втручання батьків і прийняття суворі міри покарання. Не замислюючись, як відіб`ється такий розклад на дитину, вчитель пригнічує в ньому особистість, і знову має можливість керувати. Таких випадків досить багато і призводить в приклади окремі недоречно. Сама суть в тому, що дитина вже піддається психологічному тиску. Це чревате наслідками, як і для дитини, так і для батьків.

Учитель здатний викликати ряд комплексів у дитини. І якщо викладач не може знайти спосіб впливати на дитину як учитель, він починає пригнічувати в учня особистість, виправдовуючи свої дії як виховання дисциплінованості та підвищення успішності.

Ображаючи або принижуючи в оточенні інших учнів - це загальноприйнята міра, але ж саме це часом змушує дитину не з`явитися на урок. Кожна дитина при відчутті страху або приниження звик вирішувати такого роду проблем, тікаючи від них, відмовляючись відвідувати заняття. Той тиск, який чинить вчитель на учня, незабаром дає про себе знати і під час перехідного віку, коли потрібно крайня обережність у спілкуванні, дитина втрачає інтерес до навчання, замикається, намагається бути непоміченим.

Бажання викладача стояти вище будь-якого учня, відчувати над ними владу, змушує про одну деталь. Школа є освітня установа, де дітям надають загальні навички і знання. Але найчастіше уроки перетворюються в спроби виживання в школі. Діти борються за увагу один з одним, і частіше за все дитячий максималізм втрачає контроль. Відносини дітей один до одного є теж роботою будь-якого вчителя.

Часто можна спостерігати таку картину дій. Коли вчитель починає обирати з класу окремих учнів. Частіше за все не найобдарованіших, зате самих оплачуваних. Приділяти увагу іншим учням втрачає сенс. Тому «любимчики» починають воювати з класом, показуючи свою перевагу перед усіма учнями. І дитина, що випала з групи улюбленців, відчуває себе ущемленим. Зараз в школах дуже мало хороших, гідних вчителів. І лише такі викладачі знають справжню мету в роботі з дітьми. Кожен учитель повинен освоювати другу професію психологія, яка тісно крокує з педагогічною діяльністю. І лише в цьому випадку відношення між школярем і вчителем буде будуватися на довірі.