Вчення

Вчення - це процес систематичного оволодіння знаннями, навичками, вміннями, необхідними в кінцевому рахунку для виконання трудової діяльності, для виховання громадянської зрілості. У навчальній діяльності беруть участь неодмінно дві особи: вчитель і учень. Але це не просто передача знань від одного до іншого. Це перш за все процес активного оволодіння знаннями, вміннями і навичками під керівництвом вчителя. Вчення повинно бути розвиваючим. Повідомляючи учням знання, викладач вчить їх мислити і спостерігати, висловлювати зрозуміле в мові. Учень опановує не тільки знаннями, а й способом самостійно мислити, добувати знання. Добре організоване навчання носить який виховує характер. В процесі навчання формується особистість учня: її спрямованість, вольові риси характеру, здатність і т. Д.
Вступ до школи - відповідальний момент в житті дитини. Початок навчання змінює його положення в сім`ї. У нього з`являється безліч нових обов`язків: вчасно прийти в школу, виконати домашнє завдання, допомогти товаришеві.
Таким чином, з першого дня вступу до школи відносини дитини з оточуючими регулюються принципом обов`язковості. Розширюється коло обов`язків. Добре вчитися - це борг не тільки перед батьками, а й перед класом, перед школою, перед усією країною, перед самим собою. Для дитини положення учня - новий соціальний статус особистості.
У процесі шкільного навчання формуються і змінюються мотиви навчання: від випадкових, пов`язаних з особистою зацікавленістю, у молодшого школяра, до громадських, що випливають з почуття обов`язку, - у старшокласників. У первие.годи шкільного навчання нерідко мотивом є не борг або інтерес до знань, а прагнення отримати хорошу оцінку, порадувати батьків. У середній школі розвивається диференційований інтерес до предметів. У зв`язку з цим виникає допитливість до проблем науки, з`являється мотив придбання знань, які відповідають пізнавальні інтереси підлітка. Формування почуття обов`язку, совісті як вищих регуляторів поведінки включає в сферу мотивів навчання вищі моральні почуття.



За час навчання в школі дитина проходить тривалий шлях розвитку. У початкових класах він опановує основами грамоти, доступними йому природничо і історичними знаннями, а також елементарними формами праці (обробка паперу, тканини). Початкова школа готує учня до навчання в старших класах.
Експериментальне навчання показало, що діти в початковій школі здатні засвоювати не тільки прості арифметичні дії, а й складні математичні залежності. Вони засвоюють рідну мову так міцно, в такому обсязі і на такому рівні теоретичного узагальнення, що це значно полегшує його подальше вивчення в середній школі. Тому питання раціональної організації педагогічного процесу знаходяться в центрі уваги радянських психологів, які працюють в галузі педагогічної психології.
Навчальна діяльність в середній школі вимагає від учня більшої відповідальності і свідомого ставлення до навчання. Перш за все, в зв`язку з предметним викладанням слабшає контроль вчителя за діяльністю учня. Підвищуються вимоги до якості розумової діяльності. Від школяра потрібно не стільки запам`ятовування, близьке до тексту, скільки розуміння, переосмислення досліджуваного матеріалу. Математика, фізика, історія та інші предмети формують систему понять, знань, закладають основи світогляду.
Предмети політехнічного циклу лежать в основі практичної підготовки до трудової діяльності. На уроках з цих предметів виробляють трудові вміння і навички, що збільшує частку участі школяра в суспільно корисній праці.
У старших класах середньої школи формуються матеріалістичний світогляд і переконання, з якими зв`язуються мотиви навчальної та трудової діяльності.
Джерело: https://azps.ru/articles/