Мотивація

Мотивація - це сукупність спонукають чинників, що визначають діяльність особистості-до них відносяться мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які визначають поведінку людини.

Будь-яка діяльність породжена якимись мотивами. Мотив - це те заради чого діє людина. Поняття "мотив" (від лат. Movere - рухати, штовхати) означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків. Мотиви можуть бути різні: інтерес до змісту і процесу діяльності, борг перед суспільством, самоствердження і т.п.

Якщо людина прагне до виконання певної діяльності, значить у нього є мотивація. Наприклад, якщо школяр успішний в навчанні - у нього мотивація до учебе- у спортсмена, який досягає високих результатів, високий рівень мотивації достіженія- у менеджера високоефективного підприємства - прекрасна мотивація до управління і т.д.

Мотиви - це атрибути особистості. Один певний мотив або навіть їх сукупність не визначають мотивацію однозначно. Тут необхідно врахувати безліч чинників. Проаналізуйте процес власного мислення.

Все живе збуджується до дії різноманітними імпульсами, серед яких бажання залишитися в живих, зберегтися займає перше місце. Задоволення інстинктів, потреба в самоствердженні і самовираженні, прагнення до накопичення багатства і до досягнення влади, творча реалізація - всі ці та багато інших мотиви обумовлюють нашу поведінку.

Тому необхідно проаналізувати їх сукупну роль і значення для підтримки душевної гармонії і психічної рівноваги усередині нас.

Сам мотив поведінки складається з двох елементів:

а) програма діяльності і

б) мета діяльності, які повинні бути тісно узгоджені один з одним, тому що програма визначає засоби реалізації цілей. Дуже важливо, щоб мета виправдовувала засоби, інакше сама програма може стати перешкодою до досягнення поставленого завдання. Тобто кошти повинні точно визначати характер мети для її швидкого і ефективного досягнення.

Не дуже зрозуміло?

Так, без прикладу не обійтися: розглянемо звичайну ситуацію батьків і дитини. Батьки, спонукувані кращими виховними мотивами, заганяють дитину в занадто суворі рамки, в результаті отримуючи замкнутого, відчуженого, байдужого до них, а отже некерованого дитини. Підсумок: мета не досягнута, відносини зіпсовані і потрібно колосальний обсяг праці для того, щоб обидві сторони конфлікту, нарешті таки зрозуміли мотиви і прагнення один одного. Зворотний бік цієї ж ситуації: батьки поспішають виконати будь-яке бажання, виконати будь-який каприз свого чада- в результаті отримуючи той же результат, що і в першому випадку-некерованого дитини.
Дуже важливо в будь-якій діяльності, не тільки чітко визначити мету, а й щоб програма досягнення мети не входила в протиріччя з засобами її досягнення.

Хтось можливо внутрішньо запитує, а який все-таки вихід з вищеописаної ситуації з дитиною та її батьками ???

Вихід є: тільки свій власний, конкретний мотив буде кращим стимулом для успішного в усіх відношеннях розвитку особистості. В даному випадку - дитини.

Підсумок ситуації: гармонія відносин і душевну рівновагу всіх учасників оних. Саме до цього питання повернемося в нарисі «Битва мотивацій». Тут розглядаємо мотивацію тільки як поняття.

Отже, сукупність факторів спонукають особистість до дії - це є мотивація.

Основні джерела мотивації - це інстинкти і потреби. Коротко розглянемо їх.

Інстинкт - здатність тварин до доцільним дій, яка закладена в них з самого народження і є несвідомої.

Ось воно Велике і Могутнє Несвідоме виходить на поверхню.

Потреба - внутрішнє напруження, відчуття необхідності в чому-небудь, яку особистість прагне компенсувати (сублімувати).

Інстинкти і потреби - ось справжні рушії будь-якої людської діяльності.

Надалі ми розглянемо основні їх види докладно:

-залишитися в живих

-статевої інстинкт

-жадоба влади (самоствердження)

-потреба в любові

-необхідність в самовираженні

-самореалізація (вища потреба)

Жарт Життя в тому, що спонукаючи до діяльності, вони не пропонують чіткої програми дій.

Підводячи підсумок: без правильно поставленої мети діяльність виявляється неефективною.

Правила ефективної діяльності

Перше правило: треба знати куди ти йдеш, інакше ти йдеш в нікуди.

Друге правило: чітко визначивши мету, треба всю свою щоденну діяльність орієнтувати на досягнення, прагнення до мети.

Третє правило: якою б сильною і правильної була мотивація, мета досягається в результаті конкретних дій в кожен конкретний момент часу. Найбільший шанс на успіх мають найбільш точно певні цілі, тому що характер дій, які ми вибираємо, тісно пов`язаний з тим, що ми визнаємо кращим засобом для досягнення поставленої мети.

І найголовніше, щоб запустити програму досягнення мети потрібно починати діяти.

Четверте правило: розвинути в собі «свідомість спостерігача». Це означає перебувати одночасно на двох рівнях свідомості: бути активним учасником діяльності та, одночасно, спостерігати за всім, що відбувається з боку.

Чим точніші спостереження, тим краще ми визначимо, який саме спосіб дій буде найбільш ефективний в досягненні мети. Як і в будь-який інший діяльності: майстерність підвищується в процесі тренування, застосування отриманих навичок на практиці.

Важливе нагадування: всі наші зусилля мають сенс лише тоді, коли мета поставлена конкретно і піддається спостереженню.

П`яте правило: гнучкість. Ти повинен постійно переміщатися з одного стану в інший. З легкістю відмовлятися від одного способу дій на користь іншого через відсутність бажаного ефекту. Шукати різні підходи до проблеми, попутно спостерігаючи і оцінюючи отримані результати, до повної і остаточної перемоги!
Постійно робити одне і теж суворо забороняється!

Якщо немає того результату, на який був початковий розрахунок, значить треба спробувати щось інше.