Особистісні опитувальники мотивації

Крім опитувальників, що діагностують типи особистості, комплекси особистісних рис, в психодіагностичної практиці до теперішнього часу вироблено

велике число методик, орієнтованих на виявлення і оцінку окремих особистісних якостей. Їх прикладом є численні опитувальники мотивів

особистості.

У структурі особистості мотивація займає особливе місце і є основним, родовим поняттям, використовуваним для пояснення рушійних сил поведінки і

діяльності людини.

До теперішнього часу не досягнуто ще теоретична визначеність і однозначність поглядів на явище мотивації. Терміном «мотивація»

пояснюється широке коло неоднозначно інтерпретованих явищ, таких, як потреба, потреба, мотив, спонукання та ін.

У найширшому сенсі мотивація визначає упередженість, вибірковість і кінцеву цілеспрямованість психічного відображення і регульованою

їм активності, а в життєвому розумінні пояснює, чому жива істота воліє робити одне, а не інше.

У вітчизняній літературі мотив розуміється і як усвідомлена потреба (А. Г. Ковальов), і як предмет потреби (А. Н. Леонтьєв), і ототожнюється з

потребою (П. С. Симонов).

У змісті мотиву можна виділити як специфічне, індивідуально-неповторне, яке визначається конкретною ситуацією, так і стійке, для якого

даний конкретний предмет або явище не більше ніж одна з можливих форм втілення. Таке стійке предметний зміст характеризує вже не

стільки сам предмет потреби, скільки особистість, цю потребу зазнає. На думку С.Л. Рубінштейна, властивості характеру - це в кінцевому

рахунку і є тенденція, спонукання, мотив, закономірно з`являється у даної людини при однорідних умовах. Рубінштейн мав тут на увазі саме

узагальнений зміст мотиву.

Мотивація не тільки детермінує діяльність людини, але і буквально пронизує більшість, якщо не всі сфери психічної діяльності.

X.Хекхаузен розрізняє мотив і мотивацію наступним чином. Поняття «мотив» включає такі складові, як потреба, спонукання, потяг,

схильність, прагнення і т. д. Мотив задається цільовим станом відносини «індивід-середовище». Існує стільки різних мотивів, скільки

існує різновидів або класів відносин «індивід-середовище». Мотиви формуються в процесі індивідуального розвитку як відносно

стійкі оцінні відносини людини до навколишнього середовища. Люди розрізняються за індивідуальними проявами (характером, силі) тих чи інших мотивів.

У різних людей можливі різні супідрядні групи (ієрархії) мотивів. Поведінка людини в певний момент мотивується не всіма або

всіма можливими мотивами, а тим з найвищих мотивів, який за даних умов більше пов`язаний з можливістю досягнення мети (дієвий

мотив). Мотив залишається дієвим, т. Е. Бере участь в мотивації поведінки до тих пір, поки або не досягнута мета, або зміну умов не зроблять

інший мотив більш насущним для даної людини.

Мотивація ж розуміється як процес вибору між різними діями, як процес, який регулює і спрямовує дію на досягнення

специфічних для даного мотиву станів І підтримує цю спрямованість. Коротше, мотивація пояснює цілеспрямованість дії. Про

діяльності говорять, що вона мотивована тоді, коли вона спрямована на досягнення конкретної мети конкретного мотиву. Від мотивації залежить, як і в

якому напрямку будуть використані функціональні ресурси і здібності людини, його інтереси і прагнення.

Мотивацією також пояснюється вибір між можливими діями, між різними варіантами сприйняття і можливими змістами мислення.

Крім того, нею пояснюються інтенсивність і завзятість суб`єкта в здійсненні вибраної дії і досягнення його результатів.

Багатозначність мотиваційних проявів визначила і різноманіття різних методик, які використовуються для їх психологічної діагностики. серед цих

різноманітних методик важливе місце належить особистісним опросникам для вимірювання мотивів.

У таких анкетах випробувані повинні відповідати на вербальні стимули (слова), в якості яких виступають твердження, що стосуються деяких

поведінкових характеристик, прямо не відповідають мотивів, але емпірично з ними пов`язаних. Основна проблема вимірювання мотивації за допомогою

опитувальників пов`язана зі зниженням правильності відповідей випробуваного через дії фактора соціальної бажаності або захисної мотивації.

Нижче розглянуті деякі популярні опитувальники, використовувані для діагностики різних сторін мотивації.

Список особистісних переваг А. Едвардса (Edwards Personal Preference Schedule) є опитувальником, який вимірює силу потреб,

запозичених з переліку, запропонованого Г. Мюрреєм до тату. Цей перелік був скорочений до 15 і включав такі потреби: в досягненні,

повазі, порядку, прояві себе, автономії, сприяння, внутрішньому аналізі, допомоги, лідерство, приниженні, турботі, зміні, терпінні, особистість

протилежної статі, агресивності. Для кожної з 15 шкал опитувальника були виділені індикатори потреб, які формулюються у вигляді тверджень (всього

210 пар тверджень).

Опитувальник побудований на основі вимушеного вибору одного з пари тверджень. Підсумковий індекс потреби виражає не абсолютну силу потреби, а

силу цієї потреби щодо інших потреб з переліку. А. Едварде використовував метод вимушеного вибору для того, щоб зменшити вплив

фактора соціальної бажаності. Показники кожної з шкал оцінюються як в процентилями, так і в нормах по Т-оцінками. Ці норми були встановлені

на вибірці студентів (1500 чол.) і дорослих (близько 10000 чол.). Показники надійності задовільні, а щодо валідності дані суперечливі,

що пояснюють специфікою опитувальника, що оцінює силу кожної потреби не в абсолютних одиницях, а щодо сили інших потреб

індивіда. При такому оцінюванні нормативна вибірка не може служити точкою відліку.

Опитувальник для вимірювання мотивації досягнення (Resultant Achievement Motivation Test - RAM) А. Мехрабіана має дві форми: для чоловіків і для жінок.

Опитувальник побудований на основі теорії мотивації досягнення Дж. Аткінсона. При підборі його пунктів враховувалися індивідуальні відмінності людей з мотивом

прагнення до успіху і уникнення невдачі в поведінці, визначеному мотивацією досягнення. Розглядалися особливості рівня домагань,

емоційна реакція на успіх і невдачу, відмінності в орієнтації на майбутнє, фактор залежності-незалежності в міжособистісних стосунках. пункти

опитувальника побудовані в формі порівняльних тверджень, тому виявляють результуючу тенденцію мотивації досягнення, утворену як різницю в

проявах мотивів прагнення до успіху і уникнення невдачі. Високі показники означають тенденцію досягнення, а низькі - тенденцію уникнення. при

конструюванні опитувальника був використаний метод факторного аналізу, і в остаточному варіанті обидві шкали містять по 26 пунктів. Ця методика дуже

популярна в різних країнах і особливо часто використовується при дослідженні пізнавальних компонентів мотивації досягнення. психометричні

показники опитування оцінюються як задовільні.

Опитувальник для вимірювання аффілятівной тенденції і чутливості до відкидання того ж автора. Під аффіляціі тут розуміється певний клас

соціальних взаємодій, що мають як повсякденний, так і фундаментальний характер: зав`язування і підтримання відносин з іншими людьми,

переслідують різні цілі (як справити враження, як панувати над іншими, як отримувати і надавати допомогу і ін.). Ця методика вимірює два

узагальнених мотиву: прагнення до прийняття (у автора це прагнення називається аффілятівной тенденцією) і страх відкидання (чутливість до

відкидання). Опитувальник складається з двох шкал. Перша шкала містить 26 пунктів, а друга - 24. Шкали, на думку автора, оцінюють в першому випадку загальні

очікування людини про позитивному результаті при встановленні міжособистісного контакту, а в другому випадку - негативні очікування відповідно.

Російськомовні варіанти обох опитувальників А. Мехрабіана розроблені в МГУ М. Ш. Магомед-Еміновим.