Структура, характеристики і функції мотиву

Структура кожного конкретного мотиву виступає як підстави дії, вчинку людини. Е. П. Ільїн виділяє в структурі мотиву 3 блоки:

-потребностний блок, що включає в себе біологічні, соціальні потреби і повинність;

-блок внутрішнього фільтра, який включає в себе перевагу за зовнішніми ознаками, перевагу внутрішнє (інтереси і схильності), декларований

моральний контроль (переконання, ідеали, цінності, установки, переконання), недекларований моральний контроль (рівень домагань), оцінка своїх

можливостей (т. е. своїх знань, умінь, якостей), оцінка свого стану в даний момент, облік умов своїх досягнення своїх цілей, передбачення

наслідків своїх дій, вчинків, діяльності в цілому;

-цільової блок, куди входять потребностная мета, опредмеченное дію і сам процес задоволення потреби.

До складу мотиву можуть входити один або кілька компонентів з того чи іншого блоку, один з яких може відігравати головну роль, а інші -

допоміжну, супутню. Таким чином, в структурі мотиву знаходять відображення декілька причин і цілей. Крім того, таке розуміння мотиву

дозволяє по новому поглянути на так зване полимотивирована поведінку людини. По суті в підставі такої поведінки лежить не одна, а

кілька причин, кілька компонентів, що входять в структуру мотиву.

Найважливішими характеристиками мотиву є сила і стійкість мотиву.

Сила мотиву виступає показником непереборного прагнення особистості і оцінюється за ступенем і глибині усвідомлення потреби і самого мотиву, по

його інтенсивності. Сила мотиву обумовлена як фізіологічними, так і психологічними факторами. До перших слід віднести силу мотиваційного

збудження, а до других, знання результатів діяльності, розуміння її змісту, певна свобода творчості. Крім того сила мотиву визначається

і емоціями, що особливо яскраво проявляється в дитячому віці.

Стійкість мотиву оцінюється по його наявності у всіх основних видах діяльності людини, по збереженню його впливу на поведінку в складних

умовах діяльності, щодо його збереження в часі. По суті мова йде про стійкість (ригідність) установок, ціннісних орієнтацій, намірів.

В якості основних функцій мотивів виділяють наступні:

-побуждающую функцію, яка характеризує енергетику мотиву, іншими словами, мотив викликає і обумовлює активність людини, його поведінка і

діяльність;

-направляючу функцію, яка відображає спрямованість енергії мотиву на певний об`єкт, т. е. вибір і здійснення певної лінії

поведінки, оскільки особистість завжди прагне до досягнення конкретних цілей. Напрямна функція тісно пов`язана зі стійкістю мотиву;

-регулюючу функцію, суть якої полягає в тому, що мотив визначає характер поведінки і діяльності, від чого, в свою чергу, залежить

реалізація в поведінці і діяльності людини або вузькоособистих (егоїстичних), або суспільно значущих (альтруїстичних) потреб. Реалізація

цієї функції завжди пов`язана з ієрархією мотивів. Регуляція полягає в тому, які мотиви виявляються найбільш значимими і, отже, в

найбільшій мірі обумовлюють поведінку особистості.

Поряд із зазначеними виділяють стимулюючу, управляючу, організуючу (Е. П. Ільїн), структурує (О. К. Тихомиров), змістотворних (А. Н.

Стрічка), контролюючу (А. В. Запорожець) і захисну (К. Обухівський) функції мотиву.