Соціально-психологічний аналіз змістотворних функції мотивації життєдіяльності соціального індивіда. Частина viii.

З цього трактування випливає, що в аналізі діяльності первинні суб`єкт-суб`єкт-об`єктні відносини і вторинні суб`єкт-об`єктні відносини. Це особливо очевидно, коли мова йде про життєдіяльність людини, де він виявляється суб`єктом безлічі різних предметних діяльностей. Намагаючись побачити загальні для різних предметних діяльностей цінності, ми приходимо до висновку, що ці спільні цінності збігаються з вмістом базових елементів структури спільної діяльності: суб`ект1- суб`ект2-об`єкт.

Пошук базових смислів людської життєдіяльності передбачає, що ці смисли у вигляді цільових перевірок безпосередніх відносин повинні бути розташовані в межпредметном просторі базових цінностей соціального індивіда. Отже, виділення в структурі спільної діяльності базових смислів означає пошук всіх можливих варіантів цільових перевірок безпосередніх відносин, які можуть пов`язувати між собою базові цінності. Така процедура полягає в привласненні функції «цілі» або функції «засоби» кожному елементу структури спільної діяльності (таблиця). Математична комбінаторика дозволяє виділити шість базових смислів людської життєдіяльності: перетворення, комунікація, прагматика, кооперація, конкуренція і досягнення (Кокурін, 1985, 1990). На основі виділених базових смислів була створена стимульно-смислова концепція мотивації трудової діяльності (Кокурін, 1985). Ця теоретична модель містить ще один важливий момент: уявлення про активність / пасивність мотивації. Зокрема, нами були використані ідеї В.Г. Асєєва (1976) про два види мотивації: у вигляді власної потреби в діяльності (процесуальна орієнтація) і у вигляді цільової установки, пов`язаної з отриманням конкретного результату (результуюча орієнтація). У запропонованій нами моделі кожен сенс має дві орієнтації: активну, результуючу (р.о) і пасивну, процесуальну (П.О). Детальніше про це див .: Кокурін, 1985, с. 98-100.

Підсумкова класифікація змістотворних мотивів (соціально-психологічних видів діяльності) соціального індивіда виглядає наступним чином.

1. Перетворювальна діяльність: орієнтація на отримання результату заради самого результату (р.о) або орієнтація на діяльність заради самого процесу, заради досягнення майстерності (П.О).

2. Комунікативна діяльність: орієнтація на активну взаємодію з іншими, на спілкування у праці, на допомогу іншій людині (р.о) або орієнтація на збереження позитивних відносин з іншими (П.О).

3. Утилітарно-прагматична діяльність: орієнтація використовувати свою працю для задоволення інших потреб, з працею не пов`язаних (р.о), або орієнтація на працю як на витрату енергії, сил, прагнення до збереження здоров`я (П.О).

4. Кооперативна діяльність: орієнтація розглядати свою працю з точки зору його суспільної корисності, необхідності для інших людей, для суспільства в цілому (р.о) або орієнтація розглядати свою працю з точки зору його корисності для близьких і рідних (П.О).

5. Конкурентна діяльність: орієнтація бути краще за інших, мати високий престиж, авторитет (р.о) або орієнтація бути не гірше за інших (П.О).

6. достіженческіх діяльність: орієнтація на подолання перешкод, прагнення ставити перед собою надзавдання (р.о) або орієнтація на самовдосконалення, на розвиток своїх здібностей (П.О).

Основу змістостворюючого мотиву становить один з шести базових смислів, який людина приписує предметів, явищ навколишнього його дійсності. Одні люди бачать навколишній світ переважно крізь призму перетворення, інші - крізь призму комунікації або утилітарності і т.д. і т.п. Переважання в мотивації індивіда того чи іншого мотиву свідчить про його мотиваційної спрямованості. Дана класифікація змістотворних мотивів являє собою набір базових смислів, виділених на основі абстрактно-логічної процедури. Мотивація життєдіяльності соціального індивіда в нормі, мабуть, повинна містити всю палітру змістотворних мотивів.

Ми припускаємо, що ця класифікація мотивів може бути покладена в основу будь-якої предметної діяльності - професійної, ігрової, навчальної і т.д. і т.п. Різниця між цими предметними діяльностями полягатиме: а) в різній мірі вираженості того чи іншого змістостворюючого мотиву і б) в специфічному наборі стимулів, заломлюючих ці смисли в індивідуальній свідомості людини або групи. Сенс стає змістотворних мотивом, набуває спонукальний характер тоді, коли суб`єкт наповнює цим сенсом предметну оболонку того чи іншого стимулу, відображаючи індивідуальний особистісний сенс даного предмета для суб`єкта. У реальності кожен предмет відображає безліч різних смислів, які можуть конфліктувати один з одним або, навпаки, збігатися, посилюючи один одного. Все вищесказане дає нам підставу визначити мотивацію життєдіяльності соціального індивіда як процес наповнення смислами найбільш значущих стимулів, в результаті якого у людини виникає структура смислових уявлень, здатна в силу своєї стійкості і обсягу надавати зворотний вплив на його сприйняття та поведінку.

Вивчення структур смислових уявлень (когнітивних конструктів) стало предметом наших досліджень на основі створеного в 1980-і рр. тесту «Словник» (Кокурін, 1980, 1985, 1990 Кокурін, Бедненко, 2006- Кокурін, Крилова, 2001- Кокурін, Телегіна, 1982), а також в виконаних в різні роки дипломних дослідженнях студентів кафедри соціальної психології факультету психології МГУ ім. М.В. Ломоносова: І. Нікітіної, О. Туртигіной, С. Большунова, І. Дубініної, Н. Плосковой, Е. перламутрові, В. Мамаєвій, С. Коген, В. Луцкина, М. Мітрошкин, Н. Машковою, О. Березняк, Д. Каранишевой, М. Клочкової.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!