Методика дослідження самооцінки лічностіс.а. Будассі

Методика С.А. Будассі дозволяє проводити кількісне дослідження самооцінки особистості, тобто її вимір. В основі даної методики лежить спосіб ранжирування.

Інструкція. Вам пропонується список з 48 слів, що позначають свойства лічності, з які Вам необхідно вибрати 20, в найбільшою мірою характеризують еталонную лічность (назвемо її "моя ідеал») в Вашем преставленіі. Природно, що в цьому ряду можуть знайти місце і негативні якості.

текст методики

1. Акуратність	17. Легковір`я	33. Педантичність
2. Безпечність	18. Повільність	34. Привітність
3. Вдумливість	19. Мрійливість	35. Розбещеність
4. Сприйнятливість	20. Помисливість	36. Розсудливість
5. Запальність	21. Мстивість	37. Самокритичність
6. Гордість	22. Надійність	38. Стриманість
7. Грубість	23. Наполегливість	39. Справедливість
8. Гуманність	24. Ніжність	40. Співчуття
9. Доброта	25. Нерішучість	41. Сором`язливість
10. Життєрадісність	26. Нестриманість	42. Практичність
11. Дбайливість	27. Чарівність	43. Працьовитість
12. Заздрісність	28. Вразливість	44. Боягузтво
13.Застенчівость	29. Обережність	45. Переконання
14. Злопам`ятність	30. Чуйність	46. Захопленість
15. Щирість	31. Підозрілість	47. Черствість
16. Примхливість	32. Принциповість	48. Егоїзм

З двадцяти відібраних властивостей особистості Вам необхідно побудувати еталонний ряд d₁ в протоколі дослідження, де на перших позиціях розташовуються найбільш важливі, з Вашої точки зору, позитивні властивості особистості, а останніми - найменш бажані, негативні (20-й ранг - найбільш приваблива якість, 19-й - менше і т. д. аж до 1 рангу). Слідкуйте, щоб жодна оцінка-ранг не повторювалася двічі.

протокол дослідження

номер рангу еталона d1	властивості особистості	номер рангу суб`єкта d2	різниця рангів D	квадрат різниці рангів d2
d2 =

З відібраних Вами раніше властивостей особистості побудуйте суб`єктивний ряд d₂, в якому розташуйте дані властивості у напрямку зниження їх вираженості у Вас особисто (20-й ранг - якість, властиве Вам найбільше, 19-й - якість, характерне для Вас дещо менше, ніж перше, і т. д.). Результат занесіть в протокол дослідження.

Обробка результатівМета обробки результатів - визначення зв`язку між ранговими оцінками якостей особистості, що входять в уявлення «Я ідеальне» і «Я реальне». Міра зв`язку встановлюється за допомогою коефіцієнта рангової кореляції. Щоб вирахувати коефіцієнт, необхідно спочатку знайти різницю рангів d₁ - d₂ по кожній якості і занести отриманий результат в колонку d в протокол дослідження. Потім кожне отримане значення різниці рангів d звести в квадрат (d₁ - d₂)² і записати результат в колонці d². Підрахуйте загальну суму квадратів різниці рангів d² і внесіть її в формулуr = l - 0,00075 x d²,
де r - коефіцієнт кореляції (показник рівня самооцінки особистості).

інтерпретація результатівКоефіцієнт рангової кореляції r може перебувати в інтервалі від -1 до + 1. Якщо отриманий коефіцієнт становить не менше -0,37 і не більше +0,37 (при рівні достовірності рівному 0,05), то це вказує на слабку незначний зв`язок ( або її відсутність) між уявленнями людини про якості свого ідеалу і про реальних якостях. Такий показник може бути обумовлений і недотриманням випробуваним інструкції, але якщо вона виконувалася, то низькі показники означають нечітке і недиференційоване уявлення людиною про свого ідеального Я і Я реальному. Значення коефіцієнта кореляції від +0,38 до +1 - свідчення наявності значної позитивної зв`язку між Я ідеальним і Я реальним. Це можна трактувати як прояв адекватної самооцінки або, при г від +0,39 до +0,89, як тенденція до завищення. Значення ж від +0,9 до +1 часто виражають неадекватно завищений самооцінювання. Значення коефіцієнта кореляції в інтервалі від -0,38 до -1 свідчить про наявність значної негативного зв`язку між Я ідеальним і Я реальним (відображає невідповідність або розбіжність уявлень людини про те, яким він хоче бути, і тим, який він в реальності). Ця невідповідність пропонується інтерпретувати як занижену самооцінку. Чим ближче коефіцієнт до -1, тим більше ступінь невідповідності.
У запропонованій методиці дослідження самооцінки її рівень і адекватність визначаються як відношення між Я ідеальним і Я реальним. Уявлення людини про самого себе, як правило, здаються йому переконливими незалежно від того, чи базуються вони на об`єктивному знанні або на суб`єктивній думці, чи є вони істинними або помилковими. Якості, які людина приписує самому собі, далеко не завжди адекватні. Процес самооцінювання може відбуватися двома шляхами: 1) шляхом зіставлення рівня своїх домагань з об`єктивними результатами своєї діяльності і 2) шляхом порівняння себе з іншими людьми. Однак незалежно від того, чи лежать в основі самооцінки власні судження людини про себе або інтерпретації суджень інших людей, індивідуальні ідеали або культурно-задані стандарти, самооцінка завжди носить суб`єктивний характер-при цьому її показниками можуть виступати адекватність і рівень.
Адекватність самооцінки виражає ступінь відповідності уявлень людини про себе об`єктивних підставах цих уявлень. Рівень самооцінки виражає ступінь реальних і ідеальних, або бажаних, уявлень про себе. Адекватну самооцінку (з тенденцією до завищення) можна прирівняти до позитивного відношення до себе, до самоповаги, прийняття себе, відчуття власної повноцінності. Низька самооцінка (з тенденцією до заниження), навпаки, може бути пов`язана з негативним ставленням до себе, неприйняттям себе, відчуттям власної неповноцінності.
У процесі формування самооцінки важливу роль відіграє зіставлення образів реального Я і Я ідеального. Тому той, хто досягає в реальності характеристик, відповідних ідеалу, буде мати високу самооцінку. Якщо ж людина «ефективно» рефлексує розрив між цими характеристиками і реальністю своїх досягнень, його самооцінка, цілком ймовірно, буде низькою.
Самооцінка і ставлення людини до себе тісно пов`язані з рівнем домагань, мотивацій та емоційними особливостями особистості. Від самооцінки залежить інтерпретація набутого досвіду та очікування людини щодо самого себе і інших людей.

Звіт за результатами дослідження особливостей самооцінкиПроінтерпретіруют індивідуальні результати дослідження особливостей самооцінки, використовуючи для цього таблицю.

Індивідуальні результати дослідження особливостей самооцінки

рівні вираженості показників самооцінки		прояви самооцінки
		в повсякденному поведінці	в спілкуванні в студентській групі (трудовому колективі)	в навчальній (професійної) діяльності
Від 4 - 1,0 до + 0,85	самооцінка висока неадекватна
Від + 0,84 до + 0,53	самооцінка висока адекватна
Від + 0,52 до -0,1	самооцінка середня адекватна
Від -0,09 до -0,32	самооцінка низька адекватна
Від -0,33 до -1,0	самооцінка низька неадекватна

Характеристика поведінки особистості в залежності від її самооцінкиЛюди із завищеною самооцінкою гіпертрофовано оцінюють свої достоїнства, ставлять перед собою більш високі цілі, ніж ті, які вони можуть реально досягти, у них високий рівень домагань, що не відповідає їх реальним можливостям. Здорові якості особистості: гідність, гордість, самолюбство - перероджуються в зарозумілість, марнославство, егоцентризм. Неадекватна самооцінка своїх можливостей і завищений рівень домагань обумовлюють надмірну самовпевненість. Розвиток зайвої самовпевненості може виступати наслідком відповідного стилю виховання в сім`ї та школі. Незаслужені похвали і заохочення сприяють формуванню у такої людини свідомості винятковості, спотвореного уявлення про власні можливості, необ`єктивної оцінки результатів своєї діяльності. Самовпевнені люди не схильні до самоаналізу. Укупі з некритичностью мислення, недисциплінованістю, відсутністю необхідного самоконтролю це веде до прийняття помилкових рішень і здійснення ризикових вчинків. Подальша втрата почуття необхідної обережності негативно впливає на безпеку, надійність і ефективність всієї життєдіяльності людини. Відсутність або недостатня потреба в самовдосконаленні ускладнює включення їх в процес самовиховання.
Люди з заниженою самооцінкою зазвичай ставлять перед собою більш низькі цілі, ніж ті, які можуть досягти, перебільшуючи значення невдач. При заниженої самооцінки людина характеризується іншою крайністю, протилежної самовпевненості, - надмірної невпевненістю в собі. Невпевненість, часто об`єктивно необгрунтована, є стійким якістю особистості і веде до формування у людини таких рис, як смиренність, пасивність, «комплекс неповноцінності». Це відбивається і в зовнішньому вигляді людини: голова втягнута в плечі, хода нерішуча, він похмурий, неулибчів. Навколишні іноді приймають таку людину за сердитого, злого, неконтактного і наслідком цього стає ізоляція від людей, самотність.
Розвитку невпевненості в собі можуть сприяти і деякі суб`єктивні фактори: тип вищої нервової діяльності, риси темпераменту і т. Д.
Наприклад, невпевненість виступає в якості однієї з характеристик тривожності. Подолання невпевненості через процес самовиховання утруднено через зневіру людини в свої можливості, перспективи і кінцевий результат.
Найбільш сприятлива адекватна самооцінка, що припускає рівне визнання людиною як своїх достоїнств, так і недоліків. В основі оптимальної самооцінки, яке виражається через позитивну властивість особистості - впевненість, лежать необхідний досвід і відповідні знання. Впевненість в собі дозволяє людині регулювати рівень домагань і правильно оцінювати власні можливості стосовно до різних життєвих ситуацій. Впевненого людини відрізняють рішучість, твердість, уміння знаходити і приймати логічні рішення, послідовно їх реалізовувати.
Впевнений людина критично відноситься до допущених помилок, аналізуючи їх причини, з тим, щоб не повторити їх знову. Звідси висновок: треба прагнути розвивати у себе адекватну самооцінку на основі самопізнання.
Пізнавши і оцінивши себе, людина може більш свідомо, а не стихійно управляти своєю поведінкою і займатися самовихованням.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!