Низька самооцінка - два підходи до розуміння її природи

Ставлення особистості до себе, виникаючи як результат діяльності самосвідомості, є в той же час одним з фундаментальних її властивостей, що впливає на поведінку, діяльність і розвиток особистості в цілому. Очевидним є той факт, що більшість людей думають або хотіли б думати про себе позитивно. Сприятливий зарозумілість пов`язано з позитивними явищами. Для розуміння феномену низької самооцінки слід говорити не про відсутність потреби у високій самооцінці, а про неможливість її задоволення в силу якихось причин.
Виділимо два підходи в дослідженнях з вивчення людей з низькою самооцінкою. Перша точка зору [Tice, 1993] базується на положенні, що низька самооцінка є низькою тільки відносно, в абсолютному значенні вона - середня. Є люди, які думають, що вони абсолютно не гідні поваги. Більшість же людей, що класифікуються як мають низьку самооцінку, не розглядають себе як недостойних найменшої поваги. Вони описують себе скоріше в нейтральних термінах. В даному випадку, низька самооцінка розуміється не як негативне ставлення, а як відсутність позитивного погляду на себе.

Другий підхід розглядає низьку самооцінку як дефіцит знань про себе [Campbell, Lavallee, 1993]. Люди з низькою самооцінкою є індивідів з менш чіткими знаннями себе, ніж люди з високою самооцінкою. Їх Я-концепції мінливі, коливаються день з дня, їх погляди на себе суперечливі і непослідовні.

Таке розуміння низької самооцінки дозволяє зрозуміти такі парадоксальні явища, як, наприклад, перевагу і бажання неуспіху, негативного зворотного зв`язку, при якій люди з низькою самооцінкою вибирають тих партнерів для взаємодії, які оцінюють їх низько. Тобто, люди з низькою самооцінкою прагнуть до тієї соціальної взаємозв`язку, в якій вони знаходять підтвердження їх існуючої Я-концепції і уникають зв`язків, які суперечать їй.

Дандарова Ж.К.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!