Регулятивний потенціал самооцінки

Сучасними дослідниками розроблені теоретичні положення, що визначають місце самооцінки в структурі самосвідомості (Чеснокова І.І., 1977- Кон І.С, 1978- Бороздіна, 1992, 1999 і ін.), Визначена структура самооцінки (Захарова А.В., 1989 ) і її вікова динаміка (Бороздіна Л. В. та інших., 1983 Бороздіна Л.В., Молчанова, 1998, 1999, Петанова Є.І., 2001), зв`язок самооцінки з властивостями особистості (Бороздіна Л.В., Залученова, 1993- Залученова 1995- Билкіна, 1995).

Самооцінка, особливо її вербалізовані форми, в процесі функціонування може приймати різну модальність: або категоричну, яка відображатиме однозначну оцінку суб`єктом своїх психічних або фізичних якостей, або проблемну, що реалізовує рефлексивне ставлення суб`єкта до себе, орієнтацію на предмет оцінки з допуском його різнопланових трансформацій (Захарова А . В. 1977, 1980). Очевидно, що за допомогою модальності вираження змісту самооцінки здійснюється регулювання емоцій, суджень і поведінки людини.

Тимчасова віднесеність змісту самооцінки дозволяє виділяти її різні види: вона може функціонувати як прогностична, актуальна (симультанна, коригуюча) і ретроспективна (Захарова А.В., 1980). Псіхорегулятівная функція прогностичної самооцінки - оцінка суб`єктом своїх можливостей, визначення свого ставлення до них. Регулятивної функцією актуальною самооцінки є оцінка та заснована на ній корекція виконавчих дій по ходу розгортання вчинку. Регулятивна функція ретроспективної самооцінки - оцінка суб`єктом досягнутих рівнів розвитку, підсумків діяльності, наслідків вчинків і т.п. Ступінь реалістичності (адекватності) відображення в цих змістовних показниках може стати підставою для визначення рівня регулятивної функції самооцінки.

Ситуація самооцінювання (якщо це ситуація справді самооценочная) ставить людину перед необхідністю вирішення двох завдань: завдання, орієнтованої на аналіз об`єкта, по відношенню до якого він приміряє свої сили, і самого себе як носія психічних якостей, що підлягають оцінці. У цих умовах самооцінка є результат аналізу людиною цих двох реальностей, набуваючи характеру інтелектуально-рефлексивного дії. Дослідження процесу її породження і функціонування пов`язане з вивченням вживаються людиною засобів її обґрунтування (Захарова А.В., 1989).

На ранніх етапах розвитку дитини самооцінка частіше функціонує на несвідомому рівні, проявляючись як безпосереднє відображення оцінок оточуючих. Розвинений рівень самооцінки співвідносимо з наявністю у людини вміння обгрунтувати і актуалізувати використовувані засоби її забезпечення.

У нечисленних роботах, присвячених вивченню даного питання, в якості засобів обгрунтування самооцінки виділяються "особистісні смисли" як перетворені в ході індивідуального досвіду значення мови (Федотова Є. О., 1985), вироблені людиною еталони (Будассі С. А. 1971), ідеальні рівні вираженості якості (Анісімова О. М., 1984), що кристалізуються в його свідомості стандарти (Rosenberg M. 1965), суб`єктивні координати досвіду (Kelly NN 1967). Всі перераховані категорії можна назвати Інтернальний засобами обгрунтування самооцінки.

Обгрунтуванням самооцінки виступають і прямі звернення людини до зовнішніх оцінок (Захарова А. В., Андрущенко Т. Ю. 1980). Людина використовує інтернальні або екстернальні кошти обгрунтування самооцінки або автоматично, інтуїтивно, або свідомо (довільно), в зв`язку з комплексним аналізом ситуації-при цьому як механізм саморегуляції самооцінка знаходить різну ступінь дієвості та надійності. Велику надійність і дієвість досягається при обліку об`єктивних і суб`єктивних факторів, закладених в оціночної ситуації, оскільки в цих умовах більш виражено проявляються такі показники самооцінки, як її реалістичність і критичність (Захарова А. В., Андрущенко Т. Ю. 1980), (Захарова А. В., Тагієва Г. Б. 1986). Наявність даних залежностей дозволяє поставити питання про особливу роль у розвитку рівня регулятивного значення самооцінки засобів її обґрунтування та забезпечення дієвості та надійності і розглядати їх в якості факторів, що визначають рівень регулятивної активності самооцінки.

Петанова Є.І., Яснова А.Г.