Порівняльний аналіз конфліктів у дітей з неврозами і неврозоподібних синдромом

На особистісні конфлікти як причину виникнення неврозів взагалі і у дітей зокрема вказували багато провідних психіатри і психологи XX в. і сучасності. Дитячі конфлікти за принципом спрямованості поділяються на три групи: внутрішньоособистісні (ВК), міжособистісні (МК) і поєднані. ВК характеризуються високим рівнем тривожності, емоційної вразливістю, необгрунтованими страхами, почуттям самотності, порушеною самооцінкою. Для МК характерна агресивність, запальність, демонстративність, почуття суперництва, хворобливе реагування на оцінку оточуючих. Поєднані конфлікти об`єднують і ті і інші ознаки.

В рамках вивчення емоційних порушень у дітей з неврозоподібних синдромом, обумовленим резидуально-органічною патологією ЦНС (F06,8 по МКБ-10), нами було досліджено 126 дітей молодшого шкільного віку (7-10 років), розділених на три групи: діти з неврозоподібних синдромом (1 група), з неврозами неорганічної етіології (2 група) і здорові (3 група). Дослідження проводилося по дитячому апперцептивного тесту ДАТ, спрямованому на психологічний аналіз дитячих конфліктів. Вивчалися наступні параметри: агресивність, тривожність, необгрунтовані страхи, суперництво, самотність, низька самооцінка, демонстративність, потреба в батька, в матері і в захисті в цілому.

Зона міжособистісних конфліктів у дітей 1 групи пов`язана з родиною і представлена у високому відсотку потреби в захисті (87%) при практичній відсутності цього параметра в двох інших групах, потреби в батька, матері, батьківської ласки, понятті і прийнятті, що обумовлено порушеними сімейними взаємовідносинами і патологічними типами сімейного виховання. Переважає виховання по типу підвищеної гиперпротекции, що спонукає дітей цієї групи прагнути вирватися з-під батьківської опіки, шукати самостійні шляхи вирішення проблем, усамітнитися від усіх. Малюнки із зображенням сім`ї коментуються відсторонено. Діти не пов`язують себе з персонажами, вживають мінімум прикметників, характерні односкладові відповіді, позбавлені емоційного забарвлення. Відзначається сум`яття в душі, потреба сховатися, сховатися від дійсності. Відповіді показують, що діти потребують прояві істинної батьківської любові. Найчастіше ж вона показна. Характерно парадоксальне мислення, т. Е.ответи, що не адекватні зображеної ситуації. Спостерігається високий рівень агресивності і дратівливості (46%) поряд з високими показниками за шкалою самотності (38%). У дітей цієї групи практично відсутня самооцінка, почуття суперництва, бажання виділитися в групі однолітків, що обумовлено низькою диференціюванням емоцій, незрілістю емоційно-вольової сфери.

У дітей з неврозами спостерігається переважання у відповідях необґрунтованих страхів (44%) і низької самооцінки (51%). Потреба в батьківському теплі виражена майже в рівній мірі у дітей 1 і 2 груп (52% і 48% відповідно). Але у дітей 2 групи зона міжособистісних конфліктів пов`язана як з сім`єю, так і з однолітками, що представлено високими показниками за шкалами демонстративності (25%), суперництва (37%), самотності (33%). У цій групі спостерігається поєднаний характер конфліктів, але частка внутрішньоособистісних конфліктів значно вище в порівнянні з міжособистісними. Діти ж з неврозоподібних синдромом не схильні до глибоких емоційних переживань, для них не важлива оцінка оточуючих.

У 3 групі також простежується демонстративність (21%) і почуття суперництва в групі однолітків (17%), т. Е. Спостерігаються міжособистісні конфлікти. Але у здорових вони супроводжуються оптимізмом, пошуком шляхів їх вирішення, а у дітей з неврозами конфлікти переживаються дуже болісно. Таким чином, для дітей з неврозами характерні поєднані конфлікти з конфліктогенними зонами у власній особистості, в сім`ї і в стосунках з однолітками. У дітей з неврозоподібних синдромом переважають міжособистісні конфлікти з конфліктогенної зоною в сім`ї. Внутрішньоособистісні конфлікти у них практично не виражені в зв`язку з недостатнім усвідомленням себе як особистості, з відсутністю вираженості свого "Я". В силу відсутності реакції на думку оточуючих у них майже не зустрічаються конфлікти з однолітками.

Результати дослідження дозволяють більш детально підійти до диференціації еммоціональності порушень у дітей з неврозоподібних синдромом і у дітей з неврозами і розробити комплекс заходів, спрямованих на корекцію сімейних взаємин і емоційного стану дитини.

Вайц А. Е.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!