Роль загальної теорії психіки у вирішенні актуальних завдань психології та психодіагностики відхилень у розвитку

Найбільш важливі і важко вирішуються проблеми психології і діагностики відхиляється розвитку, мабуть, пов`язані саме з відсутністю в базисі цих наук єдиної теорії психічних процесів. Така теорія дозволяє усунути концептуальний безлад не тільки всередині спеціальної психології, а й навести концептуальні мости між усіма суміжними з нею дисциплінами: психологією розвитку, медичною психологією і нейропсихології, психопрофилактикой і психокорекції, спеціальної педагогікою та ін. Для вивчення, лікування і корекції аномалій психічного розвитку необхідно мати загальне розуміння різних сторін цього питання. Які основні общепсихологические і вікові закономірності психічного і власне когнітивного розвитку? У чому відмінність когнітивних процесів від емоційних, регуляційних-вольових, мнестичних, аттенціонние і мовних процесів? Як співвідносяться між собою когнітивні і розумові процеси, мислення і інтелект? У чому специфіка людського, понятійного і допонятийного мислення? Що можна вважати передумовами мислення і інтелекту? Які основні операції мислення і багато іншого. Не маючи завдання докладного викладу інформаційної теорії психіки Л.М.Веккера (2000), тут лише доречно відзначити, що в цій теорії, як ні в якій іншій, всі згадані та інші поняття чітко визначені, а також строго розведені в їх специфіці та взаємозв`язку за рівнями ієрархії. Довгі роки роботи в Ленінградському університеті Веккер присвятив розробці фундаментальної теорії психічних процесів, спираючись на багатий емпіричний матеріал не тільки своїх експериментальних досліджень, а й сучасні досягнення інформатики, фізіології, інших природних і медичних наук, філософії та психології. Однак до сих пір в прикладних і спеціальних психологічних дисциплінах вигідні переваги інформаційної теорії психіки і її стрункої системи понять належним чином не оцінені і не використані для вирішення актуальних наукових і практичних завдань.

Так, в сучасній науці досі не існує теоретичної ясності у визначенні того, чим принципово відрізняється нормативне психічний розвиток від різних типів аномального розвитку психіки (розумової відсталості, спотвореного, затриманого і порушеного психічного розвитку та ін.). На практиці така невизначеність породжує великі труднощі в диференціальної діагностики різних видів дизонтогенеза. Крім того, дану проблему значно ускладнює відсутність єдиного підходу у виборі змісту і методів психодіагностики відхилень психічного розвитку. Причина цього, мабуть, в тому ж нестачі єдиної теоретичної бази психологічної діагностики, що відзначають багато вітчизняні вчені (Слободчиков В.І., 1982- Лебединський В.В., 1985 Лебединська К.С., 1989- Ковальов В. В., 1995 Ісаєв Д.Н., 2003 і ін.).

Залучення загальної інформаційної теорії психіки Веккера для вирішення зазначених проблем психології та психодіагностики відхиляється розвитку може бути вкрай корисним у багатьох відношеннях.

По-перше, виходячи з теоретично обгрунтованого розуміння сутності людського мислення, можна точніше визначити зміст діагностики порушень розумової діяльності при будь-яких відхиленнях психічного розвитку. Таким змістом повинні бути особливо виділення відносин і їх взаємно оборотного перекладу з мови образів на мову символів (слів, знаків). Саме цей процес представляє специфічне істота людського мислення. Деякі найбільш успішні методи вимірювання інтелекту, наприклад, тести Д. Векслера, як раз і охоплюють обидві мови мислення. Це - вербальний (знаково-символічний) і невербальний (подібний, конструктивно-геометричний) мови, до яких переважно звернені два різних субтестових блоку батареї. Сам процес перекладу з однієї мови на іншу при цьому не досліджується, хоча зв`язок між ними мається на увазі і піддається якісної інтерпретації. У безлічі інших діагностичних підходів дві нерозривні сторони мислення або вивчаються окремо, або зв`язок між ними вловлюється наосліп мережею великого числа випадково відібраних тестів, часто малочутливих, малозначущих або дублюють один одного. Така нечітка спрямованість тестів дає в підсумку більшу невизначеність у тлумаченні отриманих результатів і в діагностичних висновках.

По-друге, інформаційна теорія мислення дозволяє визначити, які розумові операції і їх порушення підлягають обов`язковому дослідженню як необхідні і достатні. Найчастіше до них відносять операції аналізу, синтезу, узагальнення, а також класифікацію, логічні судження і ін. При цьому в один ряд ставляться, відповідно, операції, складені розумові дії, логічні форми думки. Таке змішання не дозволяє виявити первинні і похідні від них причини порушень у розвитку різних сторін розумової діяльності. Слідом за Ж.Пиаже (1961) Веккер підкреслює, що операційний склад мислення складають три пари протилежних операцій, що утворюють цілісний скоординований ансамбль. Опущення будь-якого з елементів операціонально пари в цьому ансамблі веде до руйнування структури розумової діяльності. Ці наукові положення визначаються розумінням сутності людського мислення як виділення відносин, опосередкованого оборотним міжмовним перекладом. Будь-яка з частин цього процесу вимагає обов`язкової участі наступних розумових операцій: аналізу - синтезу, співвіднесення - порівняння (за подібністю або відмінностей), узагальнення (абстрагування - конкретизації). Веккер зазначає, що самі ці операції є загальними для всіх психічних процесів, розрізняючи лише своїми об`єктами. Універсальність названих операцій для психічних процесів обумовлена самою будовою нервової системи людини (наприклад, поділом нервових клітин на детектори дискретних властивостей подразників (аналіз) і комплексу їх окремих властивостей (синтез) і ін.), А також фундаментальними психофізіологічними механізмами переробки сенсорної інформації. Ці механізми включають, на думку П.Ліндсея і Д.Нормана (1974), операції аналізу - синтезу, звірення (порівняння) і узагальнення нервових сигналів збудження і гальмування в складній нервової ланцюга.

По-третє, розуміння інформаційної природи психіки дає можливість виділити фундаментальні характеристики психічного відображення, загальні для будь-яких психічних структур і процесів. Це, в свою чергу, дозволяє порівнювати їх особливості в нормі та патології, а також виявляти вихідні механізми розлади психічного відображення. Відповідно загальним принципом теорії інформації (принципом ізоморфізму або структурного подібності) всі психічні процеси як інформаційні повинні в незмінному вигляді відображати певні властивості джерела інформації. Оскільки простір, час і енергія є базовими властивостями об`єктивного світу як джерела психічної інформації, то в розумових структурах відображення просторово-часових і модально-інтенсівностних відносин також є первинним. Всі інші типи відносин (функціональні, причинні, логічні, числові і ін.) Є похідними від них. Логіка інформаційної теорії передбачає, що при будь-якої патології психічних процесів вихідний аналіз специфіки їх порушень повинен починатися з дослідження загальних базових властивостей. Без знання загального неможливо визначити і специфіку.

Крім того, інформаційна теорія вказує, як може змінюватися вікове зміст діагностики порушень розумового розвитку. Так, Веккер визначає когнітивний розвиток як зростання складності і ступеня структурного подібності розкритих психікою фундаментальних властивостей об`єктивного світу. На прикладі просторових ознак він зазначає, що в образах відчуттів відбивається лише зовнішня метрика простору. На рівні образів сприйняття і уявлення вже відбивається спочатку зовнішня, а потім і внутрішня метрика самих об`єктів (їх форма і структурна будова). В думках просторове відображення стосується ще й відносин між об`єктами і їх властивостями. А понятійна думка відображає в незмінному вигляді відносини між істотними (родовими і видовими) властивостями об`єктів. Завершується розвиток когнітивних процесів формуванням понятійного мислення. Спочатку воно виступає у вигляді окремих понять, а потім - у формі їх систем, лінійних і, нарешті, - ієрархічних. Понятійне мислення, будучи вищою формою роботи і регуляції інтелекту, інтегрує його "зверху", об`єднуючи в своїй структурі і образи, і мова (мова). А "знизу" все когнітивні структури інтегруються спільністю просторово-часових і модально-інтенсівностних властивостей відбиваного в них об`єктивного світу. У цій інтеграції когнітивних процесів "знизу" складається дозрівання інтелекту. Звідси випливає, що передумовами інтелекту (його фундаментом) є всі рівні когнітивного відображення універсальних характеристик світу.

Продуктивність використання інформаційної теорії Веккера у вирішенні низки актуальних питань спеціальної психології та психодіагностики демонструють результати нашого генетико-моделюють дослідження (Чередникова Т.В., 2004). Це дослідження було спрямоване на вивчення специфічних особливостей і механізмів інтелектуальних порушень при різних типах психічного дизонтогенеза: розумової відсталості, затримки психічного розвитку і шизофренії. Відповідно до теорії Веккера була висунута гіпотеза про те, що ці особливості і механізми можуть бути виявлені саме на рівні родових психічних властивостей мислення (просторових і модально-інтенсівностних), загальних за будь-яких відхилень у його розвитку. Змістом діагностики стали можливості виділення просторових відносин в процесі їх оборотного міжмовної перекладу (з мови образів на мову слів). Цей процес моделювався в діяльності розфарбовування тестового малюнка. У його складному симетричному візерунку графічно (на мові образів) були задані різні типи просторових відносин між елементами, в тому числі і докладна сітка координат. Розфарбовуючи малюнки, випробовувані виділяли кольором різні просторові структури, тобто переводили розкриті ними просторові відносини з мови цілісних просторових образів на умовно-символічна мова кольору (колірний код). Тип структури і характер розмальовки достовірно розрізнялися у випробовуваних різного віку і з різними відхиленнями у розвитку. Всього було досліджено 458 осіб у віці від 4 до 17 років. Аналіз і інтерпретація цих відмінностей в рамках інформаційної теорії дозволили висунути гіпотези щодо психологічної сутності і механізмів цих відмінностей. Для теорії спеціальної психології мало значення обґрунтування сутності та механізмів інтелектуального недорозвинення при розумовій відсталості і затримки інтелектуального розвитку. Так, відсутність симетрії в розмальовках розумово відсталих поєднувалося з нездатністю виділяти просторову схему прямокутних координат, задану в структурі малюнка. Несформованість універсальної схеми простору, в свою чергу, означала неможливість виходу за межі езопової системи координат. Оскільки нездатність до децентрації, як показують дослідження (Піаже, 1961- Веккер, 2000 і ін.), Перешкоджає формуванню понять, то мислення розумово відсталих індивідів залишається на допонятійного рівні. У цьому полягає принципова відмінність розумової відсталості від ЗПР і норми, що виявляється вже на рівні виділення первинних просторових відносин як нездатність до формування просторового поняття симетрії. Залучення інформаційної теорії до інтерпретації інших результатів дослідження дозволило зробити відповідні теоретичні припущення щодо механізмів відхилень в інтелектуальному розвитку при ЗПР і шизофренії.

У дослідженні також було виявлено єдине для всіх типів психічного дизонтогенеза і норми напрямок вікового розвитку здібностей цветоструктурірованія (виділення кольором просторових відносин). Виявилося, що цей напрям відповідає генетичному вектору зростання складності і ступеня просторового ізоморфізму в психічному відображенні, як його визначав Веккер. Починаючись з етапу відображення локалізації об`єктів в просторі, зростання структурного подібності завершувався виділенням складної ієрархічної системи просторових відносин. Першому етапу в нашому дослідженні відповідали безструктурні малюнки, в яких було визначено тільки положення окремих кольорових мазків. Вищого етапу цветоструктурірованія відповідали розмальовки зі складною ієрархією в хроматичної та просторову структуру виділеного візерунка. В рамках загального вектора розвитку здібностей цветоструктурірованія кожному типу дизонтогенеза і нормі відповідав свій діапазон. Для розумової відсталості цей діапазон виявився зрушеним до найнижчої межі (бесструктурность розмальовки в 4 роки не відзначалася ні в групі здорових, ні в групі з ЗПР). Верхня межа даного діапазону обмежувався здатністю виділяти просторові відносини внутрішньої метрики об`єктів (частина - ціле) без симетрії. Діапазон групи здорових був зрушений до верхніх меж. Візерунок з ієрархічної симетрією відзначався тільки в цій групі і у підлітків, хворих на шизофренію. Нижній межі діапазону норми відповідали здатності чотирирічних дітей виділяти відносини "предмет - його форма". Діти могли не тільки розфарбовувати різні геометричні форми, а й надавати їм предметне значення: гурток - м`ячик, смужка - доріжка і ін. Група з ЗПР займала проміжний діапазон між групами розумово відсталих і здорових випробовуваних. Його верхня межа визначалася здатністю виділяти простий симетричний візерунок, а нижня - здібностями виділяти елементарні геометричні форми без розуміння їх предметно-символічного значення (в 4 роки). У групі шизофренії в будь-якому віці відзначалися як примітивні форми цветоструктурірованія (в діапазоні розумової відсталості), так відповідні діапазону нормативного розвитку. Така дисоціація ознак цветоструктурірованія була характерна і для індивідуальних розмальовок хворих на шизофренію. На кожному віковому етапі розвитку між усіма експериментальними групами були виявлені достовірні відмінності в розмальовках. Таким чином, були визначені критерії, важливі для диференціальної вікової діагностики різних типів відхиляється розвитку, і розроблена нова методика "Цветоструктурірованіе", придатна для цих цілей. Проведене дослідження дозволило експериментально перевірити дію загальних інформаційних законів психіки в сфері патології психічного розвитку.

Однак наше дослідження є тільки першим кроком на шляху пошуку універсальних одиниць вимірювання розумового розвитку, якими їх бачив Веккер. Автор інформаційної теорії психічних процесів вважав, що в основі системи психологічних засобів вимірювання повинні лежати одиниці виміру найбільш універсальних параметрів психіки, подібно до того, як у фізиці такими є одиниці простору, часу і енергії (сантиметр, секунда, грам). Адекватні поєднання цих універсальних психологічних одиниць виміру здатні будуть охопити особливості всіх рівнів психічної організації. Результати нашого дослідження дозволили запропонувати в якості можливих одиниць для вимірювання розумового розвитку наступні: одиниці виміру складності розкритих просторових відносин-одиниці виміру ступеня їх структурного подібності джерела (за шкалою рівнів просторового ізоморфізму - Веккер, 2000), а також одиниці виміру кількості виділяються відносин (або ступеня їх диференціювання) як характеристики інтенсивності мислення. Але, мабуть, приваблива перспектива створення системи універсальних одиниць виміру в психології - доля майбутнього.

Інформаційна теорія психіки може дати нове освітлення відомих нейропсихологічних залежностей, виявлених в психології нормального і аномального розвитку, оскільки розкриває загальні закономірності зв`язків психічного відображення не тільки з джерелом інформації, але і з її носієм, нервовою системою людини. Так, структурно-функціональна відповідність виявляється при зіставленні векторів вікового розвитку різних коркових структур мозку і когнітивних здібностей. Л.С.Виготський (1960) визначив структурний дозрівання кори мозку як спрямоване "знизу-вгору" - від первинних потиличних і сенсомоторних, а потім вторинних проекційних відділів кори до заднеассоціатівним зонам скронево-тім`яно-потиличних відділів мозку і переднеассоціатівной корі лобових структур (що підтверджують численні сучасні дослідження). Одночасно при цьому розвитку зростає структурна складність пізнавальних здібностей, як її визначає Веккер на прикладі просторового відображення. Так, вихідний рівень відображення - виділення просторової метрики (локалізації та форми об`єктів) - виявляється у великій мірі пов`язаним з потиличною структурами мозку, рано дозрівають в онтогенезі. Наступний етап - відображення внутрішньої метрики об`єктів (структурно-просторових відносин) - більше пов`язаний з тім`яними відділами кори, що дозрівають пізніше. Найвища форма відображення відносин - понятійна, мабуть, пов`язана з участю лобових структур, найбільш пізно дозрівають в онтогенезі.

Інформаційна теорія дозволяє також по-новому поглянути на можливі механізми структурної диференціації і функціональної спеціалізації кори і інших відділів мозку, якщо врахувати, що базовими характеристиками в психічному відображенні є просторово-часові і модально-інтенсівностние властивості об`єктивного світу. Так, наприклад, різні сенсорні поля мозку спеціалізовані за модальності, окремі структури мозку утворюють активаційну систему (інтенсивність), а праве і ліве півкулі мають різну спеціалізацію в відображенні просторових і часових стимулів. За загальноприйнятим в нейропсихології уявленням, ліва півкуля спеціалізується на сприйнятті і аналізі часових характеристик і вербальних стимулів, а праве - просторових характеристик і невербальних стимулів (Вассерман Л.И., Дорофєєва С.А., Меерсон Я.А., 1997). У світлі інформаційної теорії психіки еволюційно обумовлена спеціалізація по мови саме лівої півкулі, а не правого, є закономірною. Так, сутність інформаційної організації мовних сигналів полягає в їх лінійної послідовності, що більше відповідає структурі лінійної часовій послідовності (дискретності), ніж просторової безперервності образів. Менше відповідність функціональних можливостей правої півкулі процесу відображення дискретної послідовності тимчасових стимулів, можливо, є причиною виражених труднощів мовного розвитку (дисграфії, дислексії) у лівшів. Це може стосуватися не тільки вимушених лівшів (часто мають перенесення мовних функцій в праву півкулю в зв`язку з ранніми мозковими ушкодженнями лівої півкулі), а й спадкових лівшів, що мають мовні центри в правій півкулі. Як відомо, серед дітей з дислексією зустрічається набагато більше ліворуких (Корнєв О.М., 1997). Парна робота півкуль, що мають різну спеціалізацію в відображенні тимчасових (вербальних) і просторових (образних) стимулів, може розглядатися в світлі теорії Веккера як необхідна умова функціонування людського мислення (оборотного перекладу відносин з мови образів на мову слів). Ця гіпотеза знаходить відоме підтвердження в уявленнях сучасної нейропсихології про міжпівкульна взаємодії в роботі мозку. Так, E.Golber і Z.Costa (1981) виявили, що ліва півкуля має більш виражене представництво модально-специфічних полів, а праве - інтермодальних, асоціативних полів. Завдяки останньому права півкуля спеціалізується на интермодальной інтеграції. Тому вони припустили, що права півкуля більш пристосоване до сприйняття і обробки нової інформації з конструюванням нових схем, які потім "передаються" в ліву півкулю. Психологічний сенс цієї "передачі" схем з правої півкулі (образ) в ліве (символ, слово) може бути зрозумілим у світлі теорії Л.М. Веккера як один з векторів процесу оборотного двомовного перекладу в ході розумового процесу.

Не можна не відзначити плідність використання загальної теорії психічних процесів Веккера і в розробці основоположних принципів і методів розвитку і корекції розумового розвитку. В рамках даної статті можливо лише коротко позначити деякі з них, спираючись на вищевикладені положення теорії. Перш за все, необхідно підкреслити особливу роль у розвитку інтелекту тактильно-кінестетичних відчуттів (як генетично-вихідних модальностей), пов`язаних з рухом в просторі. З огляду на закономірності интермодального розвитку мислення і роль образів як фундаменту (передумов) інтелекту, важливо різнобічно розвивати здібності всіх видів відчуттів, сприйняття і уявлень в відображенні універсальних просторово-часових і модально-інтенсівностних характеристик об`єктивного світу. Істотно вказати на роль формування структурної схеми простору в розвитку понятійного мислення і довільної регуляції діяльності. В процесі корекційних впливів слід завжди враховувати нерозривність двох сторін мислення в процесі його розвитку. Це вимагає постійного переведення виділених відносин не тільки з мови образів на мову слів (коментування будь-яких навчальних дій), але і зворотного перекладу. При цьому обов`язково використання крім слів будь-яких інших символів і знаків в процесі символічного кодування і розкодування відносин будь-якого типу. Важливо розуміння ролі просторових схем не тільки для розкриття сутності виділених відносин, але і для їх успішного міжмовної перекладу.

Очевидно, що багато нагальних проблем спеціальної психології та психодіагностики відхиляється розвитку настійно вимагають підвищення уваги до загальної психологічної теорії, здатної вказати нові шляхи їх вирішення або оптимізувати пошук в цьому напрямку.

Чередникова Т.В.