Поняття «екологія» і його використання в психології

Поняття «екологія» походить від двох грецьких коренів: оikos - «будинок», «житло» «місце проживання», «батьківщина» і logos - «вчення», «знання», що в буквальному перекладі означає «наука про местообитании». Існує безліч сучасних визначень, які виводять екологію за рамки суто математично-природничої грамотності і включають в неї інші дисципліни - право, економіку, соціологію і психологію. «Експансія екології» в інші області наукового знання є однією з характерних тенденцій розвитку науки в останні десятиліття XX ст. (Дерябо, Ясвин, 1996). Тому використання понять «екологія», «екологічний» в сучасній психології не випадково, але при цьому саме в психології відбувається розширення смислового поля поняття «екологія».

Словники та наукова література дають різне трактування терміна «екологія». Крім традиційних визначень, які зачіпають умови існування живих організмів, взаємовідносини організму і навколишнього середовища, людини і природи, стан навколишнього середовища, екологія трактується як цілісність і патерн взаємин між організмом і його оточенням, як контекст. Як синонім поняття «контекст» розглядається поняття «навколишнє середовище».

Як показує аналіз публікацій, для психології первинним є визначення екології через поняття «контекст» (context). Звернення до словника Вебстера (webster, 1976- електронна версія, 2000) дає нам такі значення поняття context (відзначимо, що слово з`явилося в англійській мові ще в 1568 р): (1) частину дискурсу, яка оточує слово або фразу і може пролити світло на її значення-(2) взаємопов`язані умови, в яких що-небудь існує або трапляється. В якості синонімів розглядаються такі слова, як environment (довкілля) та setting (патерн - манера, позиція або напрямок, в якому що-небудь расположено- час, місце або обставини, в яких щось розвивається або існує). Як синонім поняття environment словник дає background (фон, умови, витоки, оточення, задній план), а в якості синонімів background - французькі слова milieu (атмосфера, обстановка, середа) і mis-en-scene (мізансцена).

Трактування цих термінів представляється найбільш цікавою з точки зору психологічного аналізу проблем взаємодії з навколишнім середовищем: background відноситься до обставин і подій того, що передувало феномену або развітію- setting передбачає розгляд ситуацій реального життя «тут і зараз» - environment вбирає в себе всі зовнішні чинники, які надають формує вплив на фізичний, розумовий або моральний развітіе- milieu відноситься виключно до фізичного або соціального оточення людини або групи людей, а mis-en-scene характеризує використання тих чи інших властивостей для досягнення певного ефекту. Фактично тут ми отримуємо семантичне поле понять контекст-середа-патерн (існування і розвитку), що має певне відношення до змісту терміна «екологія», використовуваного в англомовній психологічній літературі. Розглянемо семантику поняття «екологія», що зустрічається в англомовній психологічній літературе1.

У трактуванні крос-культурної антропології та психології екологія розуміється як навколишнє середовище, середовище проживання людини, що включає в себе географічне положення, ландшафт, клімат, флору і фауну. В описі концепції, що носить назву Ecocultural Framework (екокультурная схема, каркас) (Berry et al., 2002), зустрічаються такі словосполучення, як екологічний контекст, екологічна ситуація, до яких автори відносять і економічні умови проживання етноса2.

«Екологією розуму» називає новий спосіб думати про ідеї і про агрегатах ідей Г. Бейтсон (2000). Він вважає, що загадка біологічної еволюції і сучасна криза в стосунках людини з навколишнім середовищем можуть бути зрозумілі з точки зору пропонованої екології ідей, і стверджує, що екологічними можуть бути названі питання про те, як взаємодіють ідеї, чи існує природний відбір, який визначає виживання одних і смерть інших ідей, який тип економіки обмежує різноманітність ідей в даній області розуму, які необхідні умови стабільності або виживання подібної системи. Фактично Бейтсон говорить про контекст як про екосистему існування ідей і поглядів щодо проблеми відносин людини з навколишнім середовищем.

У. Бронфенбреннер спочатку назвав розроблену ним модель розвитку людини «екологічної», потім «біоекологічної». Він стверджував, що з самого початку процес розвитку є взаємодія між організмом і його найближчим оточенням. Бронфенбреннер відзначав, що спирався на концепцію Л.С. Виготського про «зонах найближчого розвитку», і в одній зі своїх робіт говорив про збіг обсягу понять «екологія» і «контекст розвитку» (Bronfen- brenner, 1994). Основний акцент в його моделі робиться на соціальне середовище розвитку дитини, понимаемую досить широко: від найближчого оточення - до економічних умов існування сім`ї і панівної політичної системи. Екологія розвитку в моделі Бронфенбреннер - це реальні життєві умови розвитку дитини.

Е. Брунсвік ввів в психологію термін «екологічна валідність», що визначало ступінь відповідності умов експерименту досліджуваної реальності. Він стверджував, що «всі проблеми психології - не тільки психології зорового сприйняття і навчання, а й більш загальні проблеми інстинкту, інсайту, інтелекту, мотивації, особистості та емоцій - збираються навколо одного загального властивості - даної організму здатності і тенденції пристосовуватися до випадкових текстур навколишнього середовища »(цит. за: Heft, 2001, с. 9).

У концепції Дж. Гібсона (1988) поняття «екологічний підхід, екологічний світ» означає навколишній світ, який суттєво відрізняється від світу, описуваного фізикою. Відмінність полягає в тому, що спостерігач і навколишній світ взаємно доповнюють один одного, утворюючи деяку єдність. Ще два словосполучення «екологічна оптика» і «екологічна ніша» присутні в концепції Дж. Гібсона, поняття «екологічна ніша» також зустрічається в роботах по гештальтпсихології і гештальттерапии (Colman, 2009).

Р. Баркер (Barker, 1968) використовував термін «екологічна психологія» в одній з публікацій, але потім визначив простір своїх досліджень як екоповеденческую науку (ecobehavioral science), здатну, на його думку, дати концепцію і метод для розуміння закономірностей структурування контексту навколишнього середовища в соціальні дії індивідуумів і соціальних груп (Сміт, 2003 Barker, 1968).

У концепції К. Левіна зустрічаються два поняття, які включають терміни з коренем «еко», - «психологічна екологія» і «екологічне оточення». Згідно К. Левіну, багатофакторна психологічне середовище (оточення) в тому вигляді, як вона переживається особистістю, є найбільш значущою для аналізу її поведінки. Спочатку К. Левін вивів "не-психологічні» чинники з контексту аналізу поведінки і помістив їх у так зване «екологічне оточення» (ecological environment), так як припускав, що біологічні і фізичні фактори середовища повинні бути виключені з психологічного поля. На його думку, ці чинники і процеси знаходяться на периферії людського досвіду, але безпосередньо не переживаються. Дослідження Левіна 1940-1945 рр. показали, що такі "не-психологічні» чинники сильно впливають на психологічний поле. Він підкреслював у своїх останніх роботах, що вивчення області поведінки повинно починатися з визначення відповідних граничних умов цих факторів. Саме цей тип аналізу був названий «психологічної екологією», яку Левін розумів як підхід до розуміння того, яка частина фізичного або соціального світу визначатиме під час поточного часового періоду «прикордонну зону життєвого простору» (Левін, 2001 Heft, 2001).

Опис концепції, названої «екологічної семіотика», представлено у Нартова-Бочавер (2008). Автор спирається на поняття «семіотична екологія», що використовується А. Лангом з метою розуміння екологічних систем, наприклад системи «особистість-культура».

Наведений аналіз показує, що в згаданих роботах слово «екологія» використовується в основному в значенні «контекст» і «цілісність» і має відношення до середовища існування і розвитку. Воно також вживається як метафора поняття «екосистема» і в деяких випадках - для позначення географічних, природних умов навколишнього середовища.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!