Екопсихологія - вивчення і конструювання відносин людини з природним середовищем

В останнє десятиліття ХХ ст. психологія впритул підійшла до необхідності створення нового напряму, основним завданням якого було б вивчення і «лікування» відносин людини і природи. Назва екопсихологія (ЕП) було запропоновано в 1992 р соціальним істориком Т. Росзаком. Незважаючи на те що область досліджень «людина-природа» існує століття, саме ЕП розглядається як заклик до порятунку планети від руйнувань, викликаних людиною. В рамках ЕП Дж. Хіллман (Hillman, 1995) закликає до ревізії психології, вважаючи, що вона повинна враховувати природний контекст усіх психічних процесів, усього людського життя. На думку Т. Росзака (Roszak, 1995), ЕП - це та область, де зустрічаються психологія та екологія з метою налагодити здорове і сталий взаємодія людини з природним оточенням (природою). ЕП вивчає взаємини між людиною і природою шляхом інтеграції психології і екології і стверджує, що екологічне здоров`я планети в великій мірі залежить від екологічного розуму, від свідомості її мешканців. Для його досягнення необхідно глибоке проникнення в особистісні проблеми і розуміння місця людини в навколишньому природному середовищу.
Центральної в ЕП є концепція «екологічної самості», в якій психіка і світ свідомо з`єднані в психологічному сприйнятті себе самого і свого місця в світі (Naess, 1995). Средовая ідентичність розглядається тут як найважливіший компонент особистісної ідентичності (Identity .., 2003 Roszak et al., 1995). У російських дослідженнях значимість середовищної ідентичності в соціальних репрезентаціях відзначала Г.М. Андрєєва (2005). Іншими важливими поняттями є: «біофілія» - любов до природи- «екологічне несвідоме» - то, що дозволяє людям відчувати почуття провини за шкоду, що наноситься природі- «екологічне его», надихаюче людини на відповідальне ставлення до свого природного оточення (Roszak, 1995 ).
ЕП має багато коренів в різних областях знань: від психології, філософії, екології, біології до духовних течій Сходу і Заходу (Шмельова, 2005А). серед західних філософських концепцій слід відзначити ряд особливо значущих для формування цілісного уявлення про світ і морального ставлення до природи.

По-перше, це філософська концепція холізму, представлена Я. Сматсом в 1926 р (Smuts, 1999). В.І. Вернадський назвав її провісником майбутнього розквіту науки і визначив як теорію цілісності і творчої еволюції в загальній системі природи, з якої повинен вважатися сучасний вчений. Він писав, що філософія холізму по-новому намагається перебудувати теорію пізнання через нове розуміння живого організму як єдиного цілого в біосфері і може мати велике значення для вирішення приватної проблеми про непрохідною межі, що розділяє живі і відсталі природні тіла біосфери (Вернадський, 2002, с. 458).

По-друге, це глибинна екологія (Deep ecology) - філософська доктрина, висунута норвезьким вченим, філософом і громадським діячем А. Наессом (Naess, 1995) і отримала практичне вираження в громадському русі з тією ж назвою. Основні її принципи зводяться до наступного: всі живі істоти або види мають рівну цінність самі по собі, що відрізняє її від будь-інструментальної або утилітарною цінності, яку вони можуть представляти для інших істот. Люди можуть взаємодіяти з іншими істотами тільки з приводу своїх життєвих потреб, але не для того, щоб задовольняти свої невгамовні бажання. Навіть неживі істоти - річки, гори - мають внутрішню цінність. Немає градації внутрішньої цінності, вона абсолютна. Відносини зі світом А. Наесс розділяє на глибинні і поверхневі і вважає, що необхідні глибинні зміни в установках, відношеннях, духовне внутрішнє зміна самої людини. Люди - частина природи. Відповідальний спосіб життя більш узгоджується з істинними людськими цілями, ніж нинішній деструктивний підхід до взаємодії з природою. Глибинні питання - це питання про якість життя, про почуття задоволеності, занепокоєння про головне. Одне із завдань людського існування - самореалізація як безперервний процес усвідомлення того, що Я не закінчується особистістю, а розширюється до цілісного світу - так звана широка ідентифікація. Людині необхідно позбутися від понять «об`єкт» і «суб`єкт» і відчути цілісність і причетність всьому. Концепція припускає, що кожен повинен конструювати свою філософію (можливо, на основі однієї з існуючих систем - християнства, буддизму, гуманізму), так звану екософія.

По-третє, це концепція біоетики (земельної етики) А. Леопольда, яка дозволила поширити етичні принципи не тільки на взаємовідносини людей, а й на всіх істот, що живуть на землі, на ставлення до землі і збереження природних багатств і ресурсів (Leopold, 1995 ).

По-четверте, це ідея кінцівки та обмеженості природних ресурсів землі, висловлена Г. Хардіном в 1968 р (Hardin, 1995) і отримала метафоричне назва «Трагедія громад». Метафора отримала подальший розвиток в понятті «Глобальні спільні ресурси» (Global commons), під якими розуміється вся природа і біосфера планети.

По-п`яте, це концепція Геї (Gaia theory) Дж. Лавлока (Lavlock, 1991), що розглядав Землю як цілісний живий організм. Ідеї Лавлока співзвучні концепції Вернадського, роботи якого про біосферу стали доступні англійською мовою лише в останні роки. В одній зі статей Лавлок визнав Вернадського своїм попередником.

Як відзначають багато дослідників, з психологічних концепцій ХХ ст. найбільш значущими для становлення і розвитку ЕП є концепції К. Юнга, С. Грофа і Дж. Хілман. К. Юнг писав про дегуманізації світу, про відірваності людини від природи, про почуття ізольованості Людини в Космосі. Він вважав, що разом з втратою контакту з природою втрачена і потужна енергія, яка живила цю символічну зв`язок. Дж. Юнт (Yunt, 2001) відзначав, що К. Юнг ніколи нічого не писав про науку екології та ніколи не підозрював, що з`явиться область знань, яка називається ЕП. У той же час запропонований ним глибинно-психологічний підхід є релевантним прийомом для розуміння і поводження з психологічними корінням екологічних проблем сучасного світу, з використанням концепції архетипу, колективного несвідомого, регресії, архаїчної свідомості. На думку Т. Росзака, ідея К. Юнга про колективне несвідоме може виявитися найбільш важливою концепцією глибинної психології для розвитку ЕП (Roszak, 1995). К. Юнг вірив, що природа була одним з чотирьох архетипових образів, які придушувалися в розумі цивілізованої людини. Втрату зв`язку з несвідомої ідентичністю він бачив в якості однієї з причин втрати психічного здоров`я. Він вважав, що психіка служить інструментом сприйняття світу, зберігаючи здатність до конструювання образу світу, який може бути екоцентрічним в протиставлення егоцентричний (Yunt, 2001).

Трансперсональна психологія, засновниками якої виступили в 1960-і рр. відомі психологи гуманістичного спрямування, вважається ще однією значущою концепцією для становлення ЕП. На думку С. Грофа (2001), нинішня глобальна криза є кризою духовно-психічним, бо він відображає рівень еволюції свідомості людського виду. В останні роки він, як і багато вчених, звертав увагу на те, що важливими причинами розростання глобальної кризи були ньютоново-картезіанська парадигма і моністичний матеріалізм, які панували в західній науці протягом останніх трьох сотень років. Такий спосіб мислення включав в себе різке роздвоєння між розумом і природою, а всесвіт представляв як гігантську сверхмашіну, керовану законами механіки.

Дж. Хіллман (1996), розглядаючи психотерапію в контексті ЕП, зазначає, що за плечима психології вже сотні років психотерапії, але люди стають все більш чутливими, а світ робиться все гірше і гірше. Причину він бачить в тому, що без будь-якого уваги психології залишається сам погіршується світ. Відокремлюючи душу від зовнішнього світу, не визнаючи факту, що душа живе в цьому світі, психотерапія загнала себе в глухий кут. На всім в зовнішньому світі лежить печать нездоров`я: запущені будівлі, недоглянуті звалища, недосконалі установи, школи, банківські системи. Зовнішній світ став підозріло токсичний, він сповнений симптомів нездоров`я. Саме тут Хіллман бачить витоки втечі в себе, причини аутизму і депресії. Він вважає, що ЕП може стати основою нової терапії і через занурення в природу вирішити два взаємопов`язані комплексу проблем - психологічних, що випливають з особливостей західної індустріальної культури і з наростаючого розриву з природою, і терапевтичних, націлених на виправлення патогенетичного ефекту культури, все більше ізолюючої людини і домінуючою над природними процесами.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!