Екологія свідомості людини в ххi столітті

Кінець ХХ століття ознаменувався інтеграцією точного і гуманітарного знань, що призвело до виникнення на стику фізики, філософії, психології, біології, інформатики таких нових наук як психофізика, біофізика, біоенергоінформатики, псіхосінергетіка, екоетика, і ін., Які визначили багатовимірність людини і визнали існування його складної енергоінформаційної польової структури.

Соціально-екологічна криза, технократизація і ментальний матеріалізм привели до занепаду культури суспільства і людини, його духовно-фізичного зубожіння. Суспільство тоді життєздатне і стійко, коли людина відчуває в ньому психологічний комфорт, коли він живе в гармонії з природою. Тому зараз актуальною стає проблема екології, інтереси якої вийшли далеко за її біологічні рамки, бо вирішення екологічних проблем неможливо без трансформації свідомості людини і відповідно суспільства в бік психологічного оздоровлення.

В глобальне поняття екології людини входять такі поняття як екологія свідомості, екологія духу, еніоекологія (екологія енергоінформаційного обміну) і екологія фізичного тіла.

В екології свідомості розглядаються проблеми взаємовідносин людського суспільства та інформаційного простору (ноосфери) в умовах процесу інформатизації діяльності людини. "У теорії інформації розглядається проблема організованості" полів "між людьми (екологія енергоінформаційного обміну - авт.). Будь-яка успішна комунікація передбачає якесь злиття, вкладення одних станів в інші, а також наявність сродственності, сонастроенности станів людей" (М. Мамардашвілі).

Такі сучасні вчені як Г.И.Шипов, В.В.Налимов, В.Н.Волченко, А.С.Маркон, Ч.Тарт і ін. Стверджують, що існує необхідність в новому інформаційному культурі, при якій весь потік інформації через думки, слова, дії формував би творчу активність людини в результаті розвитку позитивного екологічно чистого мислення, духовно-психологічного і морального вдосконалення особистості.

"Екологія духу (свідомості - авт.) Передбачає виконання правил безпеки біологічної, психологічної та духовної структури людської особистості при сприйнятті інформаційних потоків природного (природного) і штучного походжень зовнішнього і несвідомого світу" (І.І.Лещук).

Свідомість є перетворювачем, ретранслятором надходить до нього енергії та інформації, часто захищаючи нас від цього безперервного потоку ззовні. Несвідома ж складова частина психіки завжди намагається повідомити, натякнути свідомості на наявність психологічної проблеми організму. Найчастіше людина сама запускає механізм хвороби, уникаючи, пригнічуючи проблемну ситуацію, приглушаючи усвідомленість того, що відбувається, що обмежує впливає на особистість і сприяє переключенню психічної проблеми на фізичне тіло. В результаті чого близько 70% наших хвороб є саме психосоматичними.

Споконвічно людина має творчу природою, має необмежені можливості свідомості і мислення. Тільки, коли сучасна людина керується внутрішнім вибором, інтуїцією, розумінням і усвідомленням взаємозв`язку всього живого, коли практично розвиває себе за допомогою духовно-психологічних технік (медитація, споглядання, релаксація, внутрішнє бачення, йога та ін.), Тоді він розуміє і приймає ідею (образ) себе, творить екологічну фізичну реальність, одухотворяє розум і розширює колективна свідомість.

Виходячи з вищевикладеного теоретичного матеріалу та практичного досвіду автора (робота дослідницької групи в області багатовимірної психології та медицини, з використанням адаптованих технік НЛП, самогіпнозу, медитацій і ін.) Виявляється необхідність комплексного впливу на людину на всіх рівнях: фізичному, ефірному, астральному (емоційному ), ментальному, каузальному, будхічний (вища "Я") і на рівні Єдиного Почала Всього (Творця, Абсолюту), де два зустрічних потоку "інформації-енергії" пов`язують багатовимірну структуру чол Овеков в єдине ціле.

Таким чином, Свідомість є інструментом духовного розвитку і водночас основним проявом Творця в людині. Усвідомлюючи себе, приймаючи відповідальність за свої рішення і дії, людина в той же час може вибирати шлях свого розвитку. Завдання психологів в ХХI столітті полягає в синтезі психологічних знань Заходу і Сходу, інтеграції духовної інтуїції і наукового знання, формування екологічного гармонійного свідомості особистості і суспільства.

Крайчинський Наталія Віталіївна