Опитувальники особистісних цінностей

Починаючи з 60-х рр. XX ст. став рости інтерес до вимірювання цінностей і ціннісних орієнтацій. У психології під терміном «цінності» розуміються якості

або властивості предметів, які роблять їх корисними, бажаними або цінуємо. Цінність предмета для суб`єкта визначається його роллю в

соціальній взаємодії.

Соціальні цінності (предмети, явища, відносини) формують центральні принципи, навколо яких інтегруються індивідуальні та соціальні цілі.

Класичні приклади цінностей - свобода, справедливість, освіта, любов, дружба і т. Д. Цінності пов`язані з вибором способу життя і часто

розглядаються разом з інтересами, установками і уподобаннями. Поняття ж «ціннісні орієнтації» висловлює позитивну або негативну

значимість для індивіда предметів і явищ соціальної дійсності і становить внутрішню основу відносин людини до різних цінностей

матеріального, морального, політичного і духовного порядку.

Методики, призначені для діагностики цінностей і ціннісних орієнтацій, дуже різняться своєю методологією, змістом, конкретними

цілями, але вони дуже схожі на заходи оцінки інтересів і установок. Деякі опитувальники цінностей також частково збігаються з опитуваннями вимірювання

інших особистісних властивостей.

Прикладом методики цього класу є Методика ціннісних орієнтацій М. Рокича (Rokeach Value Survey - RVS), досить широко використовувана в

вітчизняної психодиагностической практиці. Її адаптація для вітчизняної вибірки дорослих була виконана А. Г. Гоштаутасом, Н. А. Семеновим і В.

А. Ядова. Автор методики розрізняє два класи цінностей:

- термінальні цінності - переконання в тому, що кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути;

- інструментальні цінності - переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особистості є кращим в будь-якій ситуації.

Цей поділ відповідає традиційному у вітчизняній психології поділу на цінності-цілі і цінності-засоби.

Випробуваному в діагностичної процедури пред`являються два списки цінностей (по 18 у кожному) або на аркушах паперу в алфавітному порядку, або на

картках. У списках цінностей випробовуваний повинен присвоїти кожній цінності ранговий номер, а картки розкласти по порядку значимості цінностей.

Друга форма подачі матеріалу дає більш надійні результати. Спочатку випробуваному пред`являється набір термінальних, а потім набір

інструментальних цінностей.

Інструкція вимагає від випробуваного розкласти картки цінностей по порядку значимості для нього тих принципів, якими він керується в своїй

життя. Приклади термінальних цінностей (список А): активна діяльне життя, життєва мудрість, здоров`я, цікава робота, краса природи і

мистецтва та ін. Приклади інструментальних цінностей (список Б): акуратність, вихованість, високі запити, життєрадісність, старанність і ін.

До гідності цієї методики можна віднести її універсальність, зручність і економічність у проведенні обстеження та обробці результатів, гнучкість в

її використанні. Істотним недоліком методики є вплив соціальної бажаності, можливість нещирості відповідей випробуваного.

Тому особливу роль у використанні методики грає мотивація випробуваного, добровільний характер його участі в обстеженні і наявність контакту

між діагностом і випробуваним. Все це висуває особливі вимоги до професійної компетентності психолога-діагноста.

У вітчизняній практиці використовується модифікований варіант методики Рокича, запропонований Б. С. Кругловим і призначений для діагностики

учнів старших класів. У ньому скорочені списки цінностей (16 замість 18), а замість їх ранжування випробувані повинні оцінити кожну цінність по

5-бальною шкалою (від 1 до 5). Цей варіант методики дозволяє не тільки виявити ієрархію цінностей, а й оцінити ступінь сформованості

психологічного механізму диференціації. Під останньою розуміють здатність індивіда виділити з безлічі невизначених явищ ті,

які представляють для нього певну цінність, і перетворити їх в певну структуру залежно від близьких і далеких цілей свого життя і

можливостей їх досягнення.

Ще одна методика даної групи, широко використовувана в вітчизняній практиці і дослідженнях, - Тест смисложиттєвих орієнтації (СЖО).

Вона є адаптацією аналогічної методики «Мета в житті» (Purpose in Life Test) Дж. Крамб і Л. Махоліка, яка виконана в МГУ Д. А. Леонтьєвим.

Оригінальна методика, розроблена на основі теорії прагнення до глузду і логотерапии В. Франкла, складалася з трьох частин (А, В, С). Перша з них (А)

була взята за основу СЖО. У цьому опитувальнику випробуваним пропонується 20 пар протилежних тверджень, в кожній слід вибрати одне і відзначити

однією з цифр 1, 2, 3 в залежності від впевненості в своєму виборі. Оцінка 0 використовується в тому випадку, якщо жодна з тверджень випробуваний не може

віддати перевагу.

Результати обробляються по 5 шкалами. Шкала 1 (Цілі) характеризує наявність або відсутність у випробуваного цілей життя в майбутньому, шкала 2 (Процес)

відображає інтерес і емоційну насиченість самого процесу життя-шкала 3 (Результат) показує задоволеність прожитого частиною життя;

шкала 4 (ЛК-Я) відображає впевненість випробуваного в своїх здібностях контролювати власну життя-шкала 5 (ЛК-життя) характеризує переконаність

випробуваного в можливостях людини керувати життям. Психометричні характеристики СЖО отримані на вибірці студентів.