Імпліцитні уявлення суб`єктів конфлікту

Уявлення про стратегії взаємодії людей в конфлікті вже устоялися в психології. Однак проблема прогнозування поведінки в конфлікті залишається актуальною. Ми констатуємо той чи інший спосіб взаємодії, не маючи пояснень, чому в одних випадках людина вважає за краще уникати конфлікту, в інших - пристосовується, по-третє - змагається. У зв`язку з цим постає необхідність розуміння причин, «відбирають» стратегію участі в конфлікті. Мета роботи - вивчення залежності типу взаємодії партнерів в конфлікті від імпліцитних уявлень, якими вони керуються.

Серед факторів, що впливають на вибір способу участі в конфлікті, можна виділити образ конфлікту (Петровська, Ковальов), неявні установки, сформовані в дитинстві, імпліцитні теорії (Брунер). Імпліцитно теорію, що стосується сприйняття конфліктної ситуації (образу конфлікту) учасниками взаємодії, ми будемо називати імпліцитної теорією міжособистісного конфлікту. У зміст образу конфлікту входить: уявлення про себе, про противника, про взаємодію між ними (Ковальов). Такі уявлення підкріплені переконаннями, припущеннями щодо способу участі в конфлікті, які складаються ще в дитинстві.

Використовувалися модифіковані методи: техніка репертуарних решіток, Маст-тест. Для виявлення шаблонів поведінки в конфлікті, а також типового способу реагування було залучено клінічне інтерв`ю. Конфліктний стиль досліджувався за допомогою методики Томаса.

Нами були емпірично виявлені 4 типи імпліцитних теорій конфліктів, в яких легко вгадується теоретично обґрунтована типологія Ф.Е. Василюка внутрішнього і зовнішнього світу людини.

1. Чи гуманно-орієнтований. Прагнення людей уникнути відкритого взаємодії, розібратися в причинах зіткнення. Позиція «Я» оцінюється як ідеальна (такі дієслова, як любити, уникати конфліктів, говорити правду і ін.). Це дає можливість вести себе врівноважено в конфлікті, а не бурхливо і агресивно реагувати на зауваження іншого учасника взаємодії. Така позиція в конфлікті співвідноситься з шаблоном людини, наприклад, ототожнення себе в ситуації конфлікту зі спокійним озером. Серед переконань простежується тенденція зрозуміти точку зору іншого учасника, наприклад, «якщо не вникнути в конфлікт (позицію іншого), то буде безглузда втрата енергії». Внутрішній світ людини простий: моральний, гуманний, безтурботний. Зовні легкий є зразок поведінки, заданий мораллю суспільства.

2. Спокійне домінування. З`являється рефлексивна позиція - Колега. Заняття спокійній позиції ( «спокійний як удав»). Така позиція обумовлює протиставлення себе як Начальника, Процвітаючого, Друга, Розумного, людині, якого Шкода. Це дає можливість зайняти більш вигідну позицію - домінування без атаки. Позиція «Я» оцінюється як правильна (дружити, поважати, приймати і ін.). Протилежна позиція (Шкода) оцінюється як негативна. Це дозволяє встати «Я» в позицію вище суперника, володіти ініціативою в конфліктній ситуації, контролювати хід її перебігу і можливі результати. Внутрішній світ ускладнився: він одночасно гуманний, є внутрішній спостерігач, який постійно стежить за дотриманням норм суспільства, змушує шукати компроміс. Зовні це легкий (ясний) світ - людина тисне (реактивне суперництво).

3. Пасивний тип поведінки. Тенденція протиставляти себе Начальнику, причому «Я» близьке за значенням до Підлеглому, а Начальник - до Небезпечного, відкидає людині. Можливо, це є приводом для прагнення уникнути конфлікту, так як противник може таїти в собі приховану загрозу. Серед припущень виділена орієнтація на тишу, прагнення уникнути крику, зайняти поступливу позицію. Наприклад, «якщо не буде тиші і спокою, я пропаду». Внутрішньо складний світ - пасивно, дефіцит ресурсів, відсутність опори, нецілісність. Зовні важкий - однозначність і необхідність в часі дають можливість противнику для нападу. Звідси і прагнення уникнути відкритого конфлікту.

4. Компенсаторно-агресивна. Протиставлення себе як Щасливого, Небезпечного, Я ідеалу, Начальника групі людей: Підлеглий, Шкода, цурається. Простежується тенденція в твердженнях орієнтуватися на виграш - «якщо не буду придушувати, то програю». З іншого боку, у одного і того ж людини виникає ряд тверджень типу, «якщо буду лаятися, ускладнила собі життя». На наш погляд, поєднання двох протилежних припущень щодо участі в конфлікті призводить до внутрішнього конфлікту. Такий внутрішній конфлікт (постійна проблема вибору - включатися в конфлікт чи ні) в свою чергу призводить до спрощення внутрішнього світу людини, що дає можливість підвищити суб`єктивну впевненість у своїх прогнозах і оцінках. Дані типи поведінки притаманні внутрішньо простому і зовні важкого світу.

Кишко М.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!