Адаптація дошкільників до умов притулків та центрів реабілітації

В останні роки відзначається зростання дітей, які опинилися у важкій життєвій ситуації. Це діти, позбавлені тимчасово або постійно батьківського піклування. Для них створені державою притулки, центри реабілітації, дитячі будинки і т. Д. Прихід дитини в ці установи - це новий етап в житті, з яким пов`язана зміна його соціальної ситуації розвитку. З знайомих домашніх умов дитина потрапляє в групу однолітків, де під керівництвом педагога буде йти його подальше життя, роль близького дорослого для нього тимчасово будуть виконувати чужі люди. Тому перед педагогом, психологом дитячих установ подібного типу постають завдання щодо адаптації дитини, успішне вирішення яких залежить від того, наскільки педагог, психолог-практик володіють знаннями про соціальні і фізіологічні механізми процесу адаптації дітей до нових життєвих умов.

З точки зору таких вчених, як І. П. Павлов, П. К. Анохін, Л. І. Божович, П. В. Симонов, зміни, що відбуваються в навколишньому середовищі звичайного способу життя дитини, призводять і до зміни його емоційного стану. Потребностно-інформаційна теорія П.В. Симонова свідчить про те, що динамічний стереотип являє собою поведінкову систему організму, яка завжди вимагає достатньої кількості інформації для пристосування до виниклих умов. Якщо перехід в нове середовище викликає брак інформації, то це завжди буде пов`язане з певними труднощами, напругою в нервовій системі, що може викликати негативні емоції: у одних це прояв неспокою різного ступеня вираженості, у інших - апатія, загальмованість.

При надходженні у дитини до притулку, центр реабілітації для дітей, які опинилися у важкій життєвій ситуації, змінюється його поведінка в навколишньому середовищі: як в плані світу речей, так і в плані міжособистісних відносин. Фізіологи пов`язують цей стан з напругою в системі вищої нервової діяльності, де відводять велику роль динамічному стереотипу, (І.Павлов Н.М.Щелованов). Цю точку зору підтверджують і психологи- так, наприклад, Н.С. Пантина, яка вивчала можливості засвоєння нормативних структур і їх формування у внутрішньому досвіді дитини дошкільного віку, відзначала, що індивідуальний процес перетворення зовнішньої структури у внутрішні освіти завжди стикається з труднощами освоєння нового способу дії. Це пов`язано з тим, що минулий досвід, який став стереотипом, як би протистоїть, перешкоджає освоєнню нового.

Дитина, що пережив важкий травматичний досвід, знайшов свої механізми захисту, які рятували його, охороняли від насильства. Великі труднощі чекають новий досвід з його іншими смислами і відносинами, тому довгим може виявитися шлях педагога соціозащітних установи до дитини, його новій формі поведінки в умовах, відмінних від минулого, пережитого.

А.В.Запорожец, Я.З.Неверовіч вказують також на тривалість педагогічного процесу при виробленні у дитини дошкільника соціальних навичок і звичок. Багаторазові повторення - одна з умов формування бажаного дії. У дітей "групи ризику" особливо необхідний багаторазовий повтор формується навички, моральний розвиток відбувається в кілька етапів в процесі психолого-педагогічної реабілітаційної роботи.

В умовах притулку дитина прибуває від 6 до 12 місяців, де малюк стикається не менше ніж 2 рази з новими умовами і новими людьми (приймальне відділення, проживання в якому триває близько 1 місяця і потім постійна група дітей дошкільного віку). У цей часовий період можливе отримання дитиною нового позитивного морального досвіду. Але, як показує практика, він слабо проявляється, оскільки дитина обережний, і не дуже поки довіряє всього того, що з ним відбувається. Роль педагога, психолога полягає в тому, щоб: розкрити початок адекватних проявів в поведінці дитини-повірити в його сили-створити оптимістичну установку на дитину, "забути" про його недоліки, бачити тільки перспективні лінії розвитку-розвинути здатність до творчого вирішення можливої проблемної ситуації (знаходження багатьох способів вирішення однієї задачі через різні форми діяльності дошкільника (Е.С.Кравцова).

Саме в цьому полягає основний сенс реабілітаційної діяльності педагога, психолога, їх професіоналізм.

Віра психолога в оборотність ефектів депривації і успішну адаптацію може бути заснована на психологічних законах компенсації в розвитку психічних функцій, на законах розвитку психологічних захисних механізмів, на широко вивчених можливості усунення дефектів особистісного розвитку в сприятливого соціального середовища, яку слід організувати всьому педагогічному колективу з моменту надходження дітей в вищезгадані установи.

Синьова Є.Б.