Творчий шлях м.с. Певзнер

Творча діяльність Марії Семенівни Певзнер привнесла в спеціальну психологію систему наукових ідей: в її дослідженнях втілена завдання, поставлене ще Л.С.Виготським про необхідність соціально-орієнтованого вивчення аномальних дітей, а також реалізовані багато положень психології при клінічному вивченні олігофренії і інших аномалій розвитку.

М. С. Певзнер були сформульовані основні теоретичні положення комплексної клініко-генетичної та психолого-педагогічної діагностики аномалій розвитку з урахуванням етіології, патогенезу, клініки. Спираючись на ідеї Л. С. Виготського, М. С. Певзнер приділяла велику увагу вивченню структури дефекту, виявляючи зв`язок первинного органічного дефекту зі складною психопатологічної і патопсихологической надбудовою. Глибоке знання клінічних особливостей і психології розумово відсталих дітей, використання даних вивчення їх вищої нервової діяльності, тісний зв`язок з педагогами дозволили М.С. Певзнер розробити оригінальну класифікацію олигофрений, що має важливе значення для педагогічної практики, так як в ній враховуються особливості патогенезу і клінічні прояви, істотні з точки зору навчання, виховання, соціальної адаптації та трудової підготовки дітей-олігофренів. Ставлячи питання про культуру вченого, виникла необхідність виділити ті основні параметри в творчому шляху М. С. Певзнер, які сприяли настільки значному внеску в розвиток спеціальної психології.

Її науковий ріст проходив в епоху різкого посилення впливу науки на долі світу, коли набула особливої значущості проблема формування нового типу вченого з високим ступенем соціально-політичної активності і спрямованості всіх сфер його життєдіяльності на вищі гуманістичні цінності. Тому питання формування культури розглядається як одна з необхідних ланок в цілісній системі самореалізації особистості вченого.

Першим фактором в специфіці культури вченого є його професійна діяльність, яка виступає домінантою, що визначає весь процес формування культури особистості. Перераховані вище наукові досягнення в області спеціальної психології підтверджують високий професійний рівень М. С. Певзнер.

Ефективність професійної діяльності вченого визначається рівнем його загальної культури, в якій, в першу чергу, виділяється творча активність, тобто створення необхідних умов для безперервного розвитку творчого потенціалу. Реалізація цього принципу підтверджується в науковій біографії М. С. Певзнер. Закінчивши в 1924 р медичний факультет Московського державного університету, вона спеціалізується з дитячої неврології, потім в 1931 р в Експериментальному дефектологічному інституті під керівництвом Л. С. Виготського нею виконані важливі дослідження з проблеми дитячих психопатій. З 1943 р її зацікавлюють проблеми олігофренії і гідроцефалії. Під керівництвом М. С. Певзнер в секторі клінічного вивчення аномальних дітей виконаний ряд важливих досліджень олигофрений різної етіології. Вона була одним з ініціаторів розробки проблеми затримки психічного розвитку, автором і редактором першої монографії, присвяченій цій проблемі. Глибоко цікавилася Марія Семенівна проблемою розвитку дітей зі складним дефектом, а також питаннями динаміки розвитку лобових відділів і їх ролі в формуванні особистості аномального дитини.

Наступним важливим фактором в культурі вченого є естетичний аспект. Етико-естетична культура вченого сприяє гуманізації, «універсалізації» особистості вченого, підсилює ступінь гармонійності його особистості, запобігає розриву між культурою мислення і культурою почуттів. Етико-естетична культура виступає як інтегративна, якісна характеристика вищого рівня прояву цілісної самореалізації особистості і в пізнанні, і в різних видах соціальної діяльності, і в спілкуванні, і в почуттях.

М. С. Певзнер володіла дивовижним даром наукового передбачення, була талановитим організатором і керівником багатьох наукових проектів, вільно ділилася своїми творчими ідеями з соратниками по роботі, її ідеї втілювалися в роботах аспірантів, якими вона керувала. За спогадами учнів, це була сильна особистість, вона могла запалити своїми ідеями як молодих вчених, так і більш маститих. Прикладом особистісного зростання, невтомною енергією Марія Семенівна Певзнер вносила в свідомість інших принципи, норми, ідеали художньо-образного освоєння світу: передавала свій практичний досвід молодому поколінню вчених через призму осмислення наукових концепцій своїх вчителів-вносила свіжий струмінь в зміну навколишнього середовища і себе самої по загальним законам краси і гармонії.

Агавелян О.К., Агавелян В.С., Смирнова І.Г.