Специфіка емоційного інтелекту лікарів-клініцистів різного профілю

В останнє десятиліття в науковій літературі стало з`являтися все більше робіт, присвячених можливостям в соціальній і емоційної областях. В силу цього в центрі уваги багатьох дослідників виявився феномен емоційного інтелекту (ЕІ). Актуальність дослідження проблеми ЕІ обумовлена тим, що в даний час у вітчизняній психологічній науці практично не проводиться емпіричних досліджень ЕІ.

На наш погляд, маловивченою є також проблема емоційного інтелекту лікарів-клініцистів різного профілю, так як в сучасних умовах зростає роль фахівців, особистісно орієнтованих на взаємодію з пацієнтами. Пітер Салов і Джон Майер визначають емоційний інтелект (ЕІ) як "здатність сприймати і розуміти прояви особистості, що виражаються в емоціях, управляти емоціями на основі інтелектуальних процесів". Іншими словами, емоційний інтелект, на їхню думку, включає в себе чотири частини:

1) здатність сприймати або відчувати емоції (як свої власні, так і іншої людини);

2) здатність направляти свої емоції в допомогу розуму;

3) здатність розуміти, що виражає та чи інша емоція;

4) здатність керувати емоціями.

Девід Карузо зазначає, що "дуже важливо розуміти, що емоційний інтелект це не протилежність інтелекту, що не тріумф розуму над почуттями, це унікальне перетин обох процесів". Наше дослідження було присвячено виявленню специфіки емоційного інтелекту лікарів-клініцистів.

В якості гіпотези ми висунули припущення про те, що емоційний інтелект має специфіку розвитку у представників різних напрямків медичної діяльності. У дослідженні брали участь 342 лікаря-клініциста. Відповідно до гіпотези дослідження випробовувані були розділені на три групи: лікарі-клініцисти терапевтичного профілю (141), лікарі-клініцисти хірургічного профілю (170), лікарі-клініцисти гінекологічного профілю (31). Для виявлення особливостей емоційного інтелекту були використані: опитувальник Емінем Д. В. Люсина, методика діагностики емоційного інтелекту Н. Холла, методика діагностики рівня емпатичних здібностей В. В. Бойко, методика діагностики провідного типу реагування (Кашапов М. М., Шалаєва Т. Г). Для виявлення відмінностей між групами був застосований Н-критерій Краскела-Уоллеса.

Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки. У групі лікарів-клініцистів хірургічного профілю найбільш розвиненими компонентами емоційно інтелекту є: самомотивація і управління своїми емоціями (h = 32,95, р lt; 0,001, h = 10,3, р lt; 0,05). Встановлено, що контроль експресії переважає у лікарів-хірургів (h = 34,1, р lt; 0,001) і лікарів-гінекологів (h = 22,8, р lt; 0,001), у порівнянні з лікарями-терапевтами. Лікарі-клініцисти терапевтичного профілю перевершують лікарів-клініцистів хірургічного профілю за рівнем розвитку емпатійних здібностей (h = 28,75, р lt; 0,001). Для всієї вибірки характерні високі показники за наступними шкалами "розпізнавання емоцій інших людей", "міжособистісний емоційний інтелект", середні або середньо-низькі показники за шкалою "емоційна обізнаність", що говорить про низьку здатність розпізнавати і розуміти свої настрої, емоції і спонукання, а також їх вплив на інших людей (партнерів по спілкуванню, пацієнтів). Так само необхідно відзначити, що показники внутрішньоособистісного емоційного інтелекту знаходяться на середньо-низькому рівні розвитку (M = 39,8,? = 7,6), при цьому найбільш низькі значення характерні для лікарів-клініцистів гінекологічного профілю (M = 36,2, ? = 8,4). Внутріособистісний емоційний інтелект достовірно вище в групі лікарів хірургічного профілю (h = 20,3, р lt; 0,001). Інтегративний рівень емоційного інтелекту статистично вище в групі лікарів-клініцистів хірургічного профілю (h = 17,4 р lt; 0,01).

Також виявлено, що лікарі-хірурги, у яких рівень ЕІ вище, вважають за краще не використовувати деструктивні стратегії поведінки, а віддають перевагу стратегії вирішення конфліктних ситуацій. Узагальнюючи отримані і проаналізовані вище результати, можна констатувати, що емоційний інтелект як професійно важлива властивість лікаря має динамічні характеристики, є системним психологічним властивістю, що розвиваються в процесі безперервної професіоналізації особистості, рівень розвитку якого, в свою чергу, визначається специфікою професійної діяльності.

Алпатьева Ю. М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!