Особливості копінг-поведінки лікарів-хірургів

Діяльність лікаря, особливо лікаря-хірурга, протікає в умовах розумового, психоемоційного та фізичного напруження. Невміння управляти своїм станом, може привести до дезадаптації особистості, професійним деформацій, що виражається або через агресію і гнів, або через емоційну холодність і відчуженість, чого страждає не тільки особистість лікаря, а й особистість хворого.

У даній роботі наводяться дані, що ілюструють особливості копінг поведінки лікарів хірургічного профілю СПбГМА і ряду вузів СНД. Під копінг механізмами розуміються процеси конструктивного пристосування особистості, в результаті яких людина виявляється в змозі впоратися з ситуацією таким чином, що труднощі долаються і виникає почуття власної значущості.

Було обстежено 30 осіб: 18 чоловіків і 12 жінок у віці від 23 до 50 років, зі стажем роботи за фахом від 5 до 20 років. Була використана методика Е.Хайма, що вивчає форми поведінки, що охоплює когнітивну, емоційну та поведінкову сфери.

У поведінкової сфері найчастіше вибираються конструктивні форми реагування типу "співпраця" ( "Я використовую співробітництво з значимими для мене людьми для подолання труднощів 12%) і" звернення "(" Я занурююся в улюблену справу "13%). Дані способи поведінки мають на увазі співпрацю , спілкування з оточуючими, що дає можливість аналізувати проблему, розглянути її з різних точок зору, аналізувати вербалізацію власних почуттів і отримання зворотного зв`язку, емоційне розвантаження, зіставлення власної проблеми і пробл ем оточуючих.

Дуже рідко лікарі-хірурги вдаються до неконструктивним форм реагування типу "активне уникнення", "ізоляція", використання яких лише погіршує складність, нервозність ситуації, збільшуючи при цьому емоційне напруження. В цілому для лікарів-хірургів властиво активно діяти, використовуючи допомогу оточуючих для вирішення ситуації, намагатися перетворити обставини для реалізації власних потреб і зняття напруги.

У когнітивної сфері на першому місці (11%) стоїть така форма реагування, як "проблемний аналіз". Він має на увазі не тільки володіння комплексом різноманітних розумових операцій, але і коригування цих процесів. Можна зробити висновок, що лікарі-хірурги здатні не тільки аналізувати ситуацію, а й враховувати власні психологічні особливості, вплив стереотипів і т.д.

Досить часто вибирається така форма реагування як "збереження самовладання" (9%), що може бути пов`язано з особливостями професійної діяльності, коли ситуація вимагає від лікарів-хірургів збереження спокою, демонстрації самовладання, тобто вони зобов`язані за допомогою вольового зусилля стримувати емоції. Вимоги з боку суспільства до особистості лікаря-хірурга високі, постійне придушення емоційної напруги може привести до його росту і появі потреби зняти напругу іншими способами, наприклад, часто лікарі-хірурги вибирають собі такий спосіб як "компенсація" (смачна їжа, алкоголь, заспокійливі засоби 9%).

Найбільш типовим способом емоційного реагування є "оптимізм" (11%), що передбачає позитивний прогноз, віру в краще майбутнє і "емоційне розвантаження", в результаті чого досягається зменшення емоційної напруги, спостерігається активне прагнення до встановлення соціальних контактів. Готовність прийняти допомогу свідчить про відсутність потужних психологічних захистів, готовності поділитися своїми потребами.

Одеришева Є.Б.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!