Психологічні знання в практичній діяльності лікаря

Успішна діяльність лікаря поряд з глибокими професійними знаннями передбачає високий рівень психологічної компетентності, яка набуває все більшої актуальності у зв`язку з широкою гуманітаризацією медичної освіти. Человекознаніе, користуючись термінологією Б.Г.Ананьева, стає центральною проблемою сучасної науки взагалі і медицини зокрема. За даними ряду досліджень до 90% скарг серед хворих та їхніх родичів пов`язано з дефектами спілкування, 60 70% діагностичних помилок обумовлені так званими суб`єктивними факторами, серед яких важливу роль відіграють психологічні фактори.

У проведеному нами дослідженні взяли участь 62 практичних лікаря зі стажем роботи від 1 року до 20 років. Отримані результати показали, що ставлення опитуваних до необхідності і значущості психологічних знань в їх практичній діяльності носить амбівалентний характер. З одного боку, відзначається вплив особистісних властивостей пацієнта на діагностику, перебіг і прогноз розвитку захворювання, що підтвердили в середньому 91,6% випробовуваних, з іншого 23,4% з них (майже кожен четвертий) вважають достатнім для постановки діагнозу підхід до хворого тільки як до носія набору певних симптомів. Незважаючи на те, що 100% лікарів вважають необхідним урахування при спілкуванні особливості особистості хворого і важливість завоювання його довіри, тільки 64% з них коректують свої дії і манеру спілкування з пацієнтом в залежності від його особистісних властивостей і того, як він сприймає свого лікаря. Причина цієї амбівалентності може полягати як в недостатності теоретичної підготовки лікарів в області психології (тільки 30% опитаних дали досить чітке і адекватне визначення основних понять, що використовуються в психології), так і в дуже високому рівні узагальнення отриманих знань і неможливості їх використання в практичній діяльності. Тому 87% випробовуваних відзначають доцільність введення спеціального курсу з розвитку навичок спілкування в системі "лікар-хворий", вмінню адекватно сприймати свого пацієнта і оцінювати його психологічні особливості та стан.

Даний курс покликаний не тільки узагальнити і сконцентрувати знання в цій області, отримані на клінічних кафедрах і при вивченні загальної та медичної психології, а й удосконалити загальні комунікативні здібності, допомогти подолати скутість і невпевненість, що виникають при перших контактах з хворими особливо у молодих фахівців. Він може дати чіткі зразки поведінки в різних клінічних ситуаціях, приклади підходу до хворих з різними патологіями і різною тяжкістю стану, виробити вміння адекватно і всебічно оцінювати пацієнта і будувати свої відносини з ним в залежності від цього розуміння.

Василькова А.П.