Раціоналізація рішень в умовах групової взаємодії

Модель "обмеженої раціональності" Г. Саймона передбачає необхідність прийняття рішення у відсутності у суб`єкта повноти інформації. Однак фактичний надлишок інформації привносить ще більші труднощі - замість дефіциту інформації виникає дефіцит можливостей уваги, коли суб`єкт в силу природних обмежень не може з моря інформації вибрати ту, яка дійсно актуальна для правильного вибору або прийняття рішення (Саймон, 1993).

Таким чином, обов`язковою частиною процедури по виробленню раціонального рішення є управління увагою осіб приймають рішення. Способом управління увагою і підвищення раціональності рішень є практика обговорення рішень в групі. На цьому шляху підвищення раціональності також виявлені підводні камені у вигляді ефектів групового мислення і поляризації ризику. Стає актуальною задача створення групових методів, що підвищують раціональність прийнятих рішень з одночасною елімінацією негативних групових ефектів.

У наших експериментах досліджувався ефект помилкового згоди, що спостерігається при винесенні суджень в умовах відсутності достатньої інформації (Росс, Нісбетт, 2000).

Перевірялася гіпотеза про те, що після обміну думками з однодумцем (які мають те ж саме вихідне думку) даний ефект буде посилюватися, тоді як обмін думками з опонентом (які мають протилежну думку) буде зменшувати його. У першому експерименті брали участь школярі 10, 13 і 17 років, всього 280 чол. Їм пропонувалося дві ситуації: 1) погодитися або відхилити пропозицію робити контрольну роботу группой- 2) погодитися або відхилити пропозицію брати участь в телепередачі. Після прийняття рішення школярі в особистому контакті дізнавалися аргументацію свого партнера (однодумця або опонента), т. Е. Отримували інформацію на користь якої однієї, любо іншої альтернативи. Потім школярі оцінювали, скільки відсотків їх однолітків виберуть кожну з альтернатив. У контрольній групі оцінка відбувалася без обміну думками з партнером. Статистичні гіпотези перевірялися за допомогою критеріїв: Х, F, t. Поза обміну думками з партнером (контрольна група) ефект помилкового згоди проявився у всіх вікових групах, найбільш у 10-річних, можливо, в силу егоцентризму мислення.

Підтвердилася гіпотеза про значне вплив одержуваної перед оцінкою підтримуючої (однодумець) або спростовує (опонент) інформації. Контакт з однодумцем викликав значуще збільшення помилкового згоди у всіх вікових групах для обох ситуацій в порівнянні з контрольною групою. Обговорення з опонентом фактично елімінувати ефект помилкового згоди в групах 17-літник і 13-річних і зберегло його на рівні меншому, ніж у контрольній групі у 10-річних.

Також виявився вплив змісту ситуації: в актуальною для школярів ситуації "контрольна робота" старшокласники робили такі ж упереджені оцінки, як і четверокласники. При оцінюванні абстрактній ситуації "телепередача" четверокласники зберегли рівень упередженості в оцінюванні, тоді як у старшокласників ефект помилкового згоди знизився. В іншому експерименті (диплом Ю. В. Якуничева, 2007) студентам старших курсів (62 чол.) Пропонувалося винести судження щодо дуже значущою для студентів ситуації згоди або відхилення пропозиції роботи за фахом з певною сумою ЗП. Схема експерименту була аналогічна до описаної вище.

Перевірялася гіпотеза про вплив попереднього обміну думками з колегою на подальшу оцінку вибору серед колег-студентів. У контрольній групі проявився ефект помилкового згоди на високому рівні статистичної значущості. У групі, де оцінка проводилася після спілкування з однодумцем, ефект помилкового згоди перевищував показник контрольної групи більш ніж в два рази. У групі, де оцінка проводилася після спілкування з опонентом, ефект помилкового згоди зменшився до статистично мало значимого.

Таким чином, надання інформації підтримує первісну позицію, знижує рівень раціональності суджень за рахунок спотворюють ефектів, в тому числі ефекту помилкового згоди.

Для раціоналізації суджень і прийнятих групових рішень необхідно створення процедури, яка передбачає спрямування уваги осіб, котрі приймають рішення, на інформацію, що містить альтернативні позиції, думки, аргументацію.

Лепехин Н. Н.