Адаптаційний потенціал особистості в умовах життєвої кризи сім`ї

Многоуровневость і багатоаспектність адаптаційних процесів послужили основною причиною відсутності в даний час єдиної методологічної концепції їх вимірювання і опису. Ми схильні розглядати адаптацію як механізм саморозкриття особистості, що забезпечує трансформацію змін навколишнього середовища у внутрішні умови створення нових способів взаємодії з реальністю і з самим собою з метою збереження власної цілісності. Адаптаційний потенціал, з нашої точки зору, доцільно представляти у вигляді інтегрального особистісного утворення, що об`єднує в складну систему соціально-психологічні, психічні, біологічні властивості і якості, необхідні для створення і реалізації нових програм поведінки в змінених умовах життєдіяльності.

Гіпотетично особистісний адаптаційний потенціал включає в себе біопластіческіе, біографічний, психологічний і особистісно-регуляторний компоненти. Кожному компоненту належить певна роль в забезпеченні успішної адаптації. Так, біопластіческіе компонент об`єднує еволюційно закріплені доцільні форми життєдіяльності людського організму і вроджені енергетичні ресурси, інстинктивні програми поведінки. Вони забезпечують біологічну життєздатність. У структурі адаптаційного потенціалу індивідуальна біографія людини, яка акумулює насамперед мікросоціальної і мікрокультурние аспекти його життя. Дитячо-батьківські відносини, сімейна атмосфера і традиції, значуще найближче оточення закладають базис певного репертуару адаптивного поведінки особистості.

Психічний компонент адаптаційного потенціалу забезпечується прихованими і реальними психічними можливостями людини, що дозволяють відображати об`єктивну реальність у всьому її різноманітті і регулювати різні взаємини з нею і з самим собою, зберігати власну цілісність, самоосуществляться і самопреобразовиваться.

Необхідний рівень адаптованості досягається завдяки властивою особистості регуляторної здатності. Особистісна регуляція доповнює розглянуті вище компоненти адаптаційного потенціалу.

У проблемних умовах розвитку, пов`язаних з різними порушеннями психічної сфери (наприклад, затримка психічного розвитку, розумова відсталість тощо), або соціокультурного середовища існування (наприклад, батьківська депривація, алкоголізація сім`ї і т.п.) особистісний адаптаційний потенціал зберігає свою структуру, активізацію всіх зазначених вище компонентів. Змінюється вираженість і спрямованість активності кожного компонента в досягненні кінцевої мети - адаптованості. Підтвердженням цьому служить ряд досліджень, проведених нами по інтеграції показників адаптаційного потенціалу та проявів ціннісних і моральних орієнтацій, рефлексивної активності, гумору, креативності та інших психічних утворень у підлітків із затримкою психічного розвитку, розумовою відсталістю, а також у підлітків, які виховуються в умовах дитячого будинку .

Так, для адаптованості підлітків з інтелектуальними, мовними відхиленнями у розвитку, педагогічною занедбаністю і нормативною поведінкою важливою виявилася здатність бачити смішне в різних сферах життя людини. Ймовірно, обстежені нами підлітки, незалежно від рівня інтелектуального розвитку, мають певні емоційними і смисловими критеріями смішного, які вони реалізують при сприйнятті дій людини і ситуацій. Сміх над змістом фраз, казок, телепередач, соціальних подій і комунікативних ситуацій дозволяє говорити не тільки про чутливість підлітків з різним інтелектуальним рівнем до комічного.

Серед функцій гумору підлітки з проблемних і нормативним розвитком найбільш значущою вважають захисну функцію. Добре відомо, що для дорослих гумор виступає соціально схвалюваних способом збереження цілісності власного "Я" і меж його недоторканності. Аналогічну функцію гумор виконує і у підлітків. Особливо яскраво вона розкривається в проблемних для них ситуаціях, що обмежують свободу самовираження.

Таким чином, можна вважати, що підлітки, що розвиваються в кризових життєвих умовах, мають певний адаптаційним потенціалом, який може бути використаний в рішенні сімейних проблем.

Посохова С. Т.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!