Методологія оцінки популяційного психофізіологічного потенціалу

В останні роки з`явилося багато робіт, спрямованих на виявлення тих характеристик різних спільнот людей (соціумів), від яких залежить успішність їх життєдіяльності і прогресивний розвиток. Ці характеристики називають по-різному в залежності від домінуючого аспекту дослідження: "якість населення" (Н. М. Рімашевський і ін.), "Менталітет народу" (К.А.Абульханова і ін.), "Загальнокультурні цінності" (SHSchwartz та ін.). У них, безумовно, присутній психологічна складова, але вона спеціально, як самостійний компонент деякого інтегрального властивості соціуму, фактично, не вивчалась.

У 1994 році мною (спільно з В.І.Медведевим) цей компонент був названий популяцій психофізіологічних потенціалом (ППП). Він являє собою системне властивість соціуму, що виникає на базі агрегації психологічних і психофізіологічних властивостей утворюють його людей і визначає можливість (за умови певного рівня популяційного здоров`я) здійснювати продуктивну життєдіяльність.

Була розроблена концепція ППП з змістовним розкриттям його особистісної, інтелектуальної та адапаціонно-ресурсної складових. Зроблено аналіз деяких історичних фактів, розглянуті можливості формування ППП в дитячому віці, показана роль ППП в попередженні глобальної екологічної катастрофи (совм. З А.В.Шабагой і Г.Б.Степановой, 1994-98). Однак ці дослідження носили якісний характер, оскільки не вдавалося знайти кількісні показники ППП.

Конструктивною виявилася ідея використовувати підхід, давно реалізований в психології праці та інженерної психології, а саме - встановлення зв`язків між властивостями людей, що утворюють деяку професійну групу, і показниками успішності діяльності. Якщо розширити розуміння "професійної групи" до соціуму, а розуміння успішності діяльності до успішності його життєдіяльності, то можна трансформувати названий підхід (парадигму) професійного психологічного відбору в парадигму методології ППП.

Були зібрані і проаналізовані дані обстежень п`ятнадцяти соціопрофессіональних груп (отриманих, в основному, за допомогою методики 16 ФЛО Кеттелла). Були проаналізовані дані американських дослідників по зв`язку особистісних конструктів з показниками успішності трудової діяльності. Метою аналізу було виявлення найбільш універсальних, загальних для більшості груп якостей особистості, пов`язаних з успішністю діяльності. Саме ці якості можна вважати характерними для продуктивної життєдіяльності соціуму в цілому. Найбільш універсальними виявилися енергійність, життєрадісність, прагнення до згоди і спільної діяльності, проникливість, прагнення до досягнень, сміливість, гнучкість, самостійність, емоційна стійкість.

В якості запобіжного ППП, в першому наближенні, можна прийняти відсоток осіб в соціумі, що володіють названими якостями. Однак для ППП має значення не тільки загальний розподіл в соціумі людей різного психологічного типу, а й характер їх розподілу по різних групах. Це випливає як із теоретичних міркувань, так і з результатів нашого (спільно з Н.А. Полестровой, 1999) обстеження за допомогою тесту Дженкінса двох відмінних по успішності виробничих колективів. Виявилося, що труднощі, пов`язані з економічними реформами, ефективніше долає той колектив, де серед керівного складу (а не в колективі в цілому), переважають активні, прагнуть до успіху, люди.

Загальний підсумок наших досліджень полягає в наступному:

* Існують характерні для різних соціопрофессіональних груп набори домінуючих особистісних якостей, що говорить про наявність щодо специфічних групових психофізіологічних потенціалів;

* Психофізіологічний популяційний потенціал визначається як домінуванням в соціумі людей з певними рисами особистості, так і організацією соціуму з психологічно різних шарів, груп населення;

* Трансформація парадигми професійного психологічного відбору в методологію оцінки ППП відкриває перспективу накопичення емпіричних даних, що дозволяють якісно і кількісно оцінювати популяційні психофізіологічні потенціали.

Зараковскій Г.М.