Гендерні відмінності в структурі комунікативної активності

В продовження досліджень комунікативної активності нами був зроблений аналіз структури активності у різних статей. Ми вивчали комунікативну активність як системна властивість, яке утворює синдром різнорівневих характеристик і включає в себе показники рівнів інтегральної індивідуальності. Нами було висунуто припущення, що структура комунікативної активності різна у чоловіків і жінок. Теоретичними засадами були: теорія інтегральної індивідуальності [Мерлін В.С., 1986] і положення про роль активності в її розвитку [Вяткін Б.А., 1991]. Іншим теоретичним підґрунтям є "Целостно-функціональний підхід до вивчення активності" [Крупнова А.І, 1984], який стверджує, що в активності в цілому можна виділити дві якісні та кількісні характеристики: рівень інтенсивності взаємодії і потенційні можливості суб`єкта до взаємодії. Активність розуміється як джерело будь-якого процесу або взаємодії, який головним чином виходить із внутрішніх протиріч і опосередковується ззовні.

Нами була виділена структура комунікативної активності виходячи з вищевказаних теоретичних основ і експериментальних досліджень. Ми вважаємо правомірним виділити наступні компоненти комунікативної активності: інтенсивність і швидкість, потреба і гнучкість, емоційність. Всі компоненти є відносно незалежними і специфічними за складом і детермінуються різними рівнями властивостей інтегральної індивідуальності. Дані компоненти виявляють стійкі зв`язки з різними шкалами психологічних методик, що вимірюють комунікативну сферу. Це свідчить про те, що дана структура дійсно існує і може бути використана як теоретичний і емпіричний конструкт для подальших досліджень.

Емпіричним об`єктом були студенти II, III курсу факультетів психології і фізвиховання Пермського державного педагогічного університету. Загальна вибірка складалася з 120 чоловік, у віці 19 20 років.

На підставі статистичних аналізів було виявлено, що компонент "емоційність" в більшій мірі детермінований властивостями особистості, ніж "інтенсивність і швидкість" і "потреба і гнучкість". Очевидно, що "емоційність" найбільш незалежний з числа компонентів комунікативної активності. Більш детальний розгляд гендерних відмінностей по кожному з компонентів комунікативної активності полягає в наступному.

Отже, гендерні відмінності виражаються в тому, що чоловіки більш ініціативні при вступі в контакт, у них ширше коло спілкування, проте швидкість мовної активності і вербалізації у жінок набагато вище. Чоловіки більш легкі в спілкуванні, більш відкриті, більш гнучкі і експресивні, більш чуйні, дружелюбние- більше пожвавлюються в присутності протилежної статі і відкрито проявляють інтерес. Жінки перевершують чоловіків у тому, що набагато легше переживають невдачі в спілкуванні, відчувають більше радості і впевненості в собі в процесі взаємодії з іншими людьми. У жінок потреба в спілкуванні трохи вище, ніж у чоловіків, ширше коло контактів, жінки з більшою легкістю встановлюють і вступають в соціальний контакт, легше переключаються в процесі спілкування, більш життєрадісні, легковажні і говіркі. Наші дані узгоджуються з даними, які приводилися [Diedrick P., 1984] і [Maccoby E.E., Jacklin C.N., 1974] за результатами робіт про статеві відмінності психологічних характеристик, проведених американськими дослідниками.

Корнієнко Д.С.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!