Психологічний портрет першокласника

Психологічний портрет першокласника грунтується на результатах комплексного дослідження 190 школярів Санкт-Петербурга. Програма дослідження передбачала вивчення структурної організації психіки по моделі, запропонованої В.Н.Парферовим. Були проаналізовані 92 показника, що характеризують такі психічні освіти, як сенсомоторні, мнемические, інтелектуальні, мовні, мотиваційні, креативні, психодинамические і рефлексивні.

Аналіз отриманої факторної моделі в даній групі показав, що роль різних психічних утворень в психічному розвитку дітей цього віку неоднакова. Особливо виділяються такі психічні освіти, як самосвідомість, мнемические і перетворюючі. Самосвідомість, засноване на самооцінці і ставленні до себе, до своїх соціальних функцій і ролей, займає провідне місце в структурі психічного розвитку. Ортогональность фактора самосвідомості по відношенню до інших дозволяє припускати існування особливих механізмів формування самооцінюючої компонентів самосвідомості, заснованих на інтеріоризації зовнішніх оцінок значущих інших.

Не менш важливе значення належить преосвітнім (креативним) психічним утворенням. Яскраво виражена пізнавальна потреба, а також здатність долати властиві мисленню дорослих стереотипи створюють неповторну своєрідність психічного розвитку кожної дитини. Творчі здібності, як показали результати факторного аналізу, можуть виявлятися не тільки самостійно, але і у взаємозв`язку з іншими утвореннями.

Факторна модель психічного розвитку молодших школярів показує подвійність проявів мнемических психічних утворень. Референти пам`яті утворюють як самостійний фактор, так і виявляються включеними в структуру факторів інших психічних утворень. Можливо, в цьому виражається інтегруюча роль пам`яті в процесах вікового розвитку і шкільної адаптації. Існування чинників, які об`єднують різні психічні освіти, дозволяє припускати можливість інтеграції психіки в системи з якісно іншим змістом і особливим адаптаційним значенням.

Особливості психологічного портрета першокласника пов`язані з набуттям нової соціальної ролі - ролі учня. Вони прагнуть до школи, їх притягує незвичайна атмосфера уроку, спілкування з учителем. Пізнавальна активність дітей зростає. Уява дозволяє молодшим школярам створювати цілісні оригінальні композиції. Накопичення понятійного досвіду фіксують пам`ять і мову. Мова молодшого школяра наближається до норм російської літературної мови. Вона все активніше включається в організацію взаємодії з однолітками і дорослими. На зміну імпульсивних реакцій приходять рефлексивні, що відображають зрослу здатність до саморегуляції. Культура поведінки більш яскраво проявляється у дівчаток-першокласниць. У предметно-практичної діяльності рівень вольового контролю молодших школярів практично такий же як у дошкільнят, що ускладнює для них подолання внутрішнього опору при ослабленні інтересу до занять. Прийняття ролі учня призводить до перших спроб зіставлення самооцінки з об`єктивними досягненнями у навчанні та оцінками значущих дорослих. Саме з цим пов`язане зниження у першокласників оцінки себе як розумного і доброго учня, нерідко супроводжується відчуттям наростання емоційного дискомфорту.

Посохова С.Т., Семенова З.Ф.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!