Підготовка до космосу

І ось тут відбувається велика плутанина, про яку зараз піде мова. Бути може, звичайно, що в цьому місці заплутався тільки я один, а для всіх інших немає тут ніякого утруднення. Але є все-таки враження, що застряють тут дуже і дуже багато.

Побутує така думка, що для досягнення фінального прозріння потрібна довга практика. Роки і десятиліття медитацій, очищення організму і розуму, напрацювання ментальної і фізичної гнучкості і так далі. І слідуючи цієї думки шукачі істини підписуються на цю саму практику з твердим наміром витратити на неї все життя, якщо доведеться.

Існує й думка протилежне, посіяне в багатьох шукають умах вчителями адвайти, що мовляв абсолютно не важливо, чим саме займається людина, звичайне життя - це і є необхідна практика. Все і так вже в порядку, тому немає потреби в спеціальних зусиллях, треба просто віддатися течією і чекати коли все само проясниться. А будь-які особисті зусилля тільки заважають цьому процесу.

Як поєднати ці дві різноспрямовані установки? Практикувати чи ні? Розслабитися або докладати зусилля? Про що взагалі говорять всі ці розумники-вчителя?

Давайте, як зазвичай, візьмемо аналогію. Припустимо, кінцева мета нашого пошуку - це нескінченне космічний простір з повною невагомістю. Не якесь там містичне, а звичайнісіньке - то, яке навколо Землі, і куди літають космонавти.

Як туди потрапити? Як опинитися в цій космічної порожнечі і по-справжньому відчути ту тілесну легкість, яка можлива тільки в повній невагомості?

Припустимо також, що у нас є дуже багато грошей і ми можемо дозволити собі заплатити за туристичну путівку на міжнародну космічну станцію. І ще припустимо, що нам сорок років і ми в нормальній для людини в цьому віці фізичній формі.

Чи достатньо цього, що завтра ж опинитися в космосі? Очевидно, немає. Скільки б грошей у нас не було, ніхто нас просто так туди не пустить. Спочатку нас змусять пройти складну медкомісію, за результатами якої пропишуть процедури для приведення організму в порядок, щоб, не дай Бог, у нас що-небудь не глюканул в самий невідповідний момент.

Потім буде перевірка фізичної підготовки і здатності організму виносити різного роду навантаження. І за її результатами теж буде прописана програма тренувань, яка приведе організм в необхідний тонус.

І весь цей час за нами спостерігатиме команда психологів і психіатрів, що оцінює стійкість нашої психіки, здатність переносити стрес, особливості характеру і все таке інше. І якщо вони виявлять щось підозріле, то і від них теж підуть вказівки, які саме тарганів потрібно витравити, перш ніж можна буде отримати допуск на політ.

Скільки часу займуть всі ці перевірки? Давайте припустимо, що з цим можна впоратися в один місяць. А скільки часу займе приведення організму і психіки в порядок? Очевидно, це залежить від того, який стан у нас було до моменту виникнення пекучого бажання злітати в космос.

Якщо наш організм здоровий і психіка в порядку, то є ймовірність, що ніяких додаткових процедур не потрібно і допуск ми отримаємо відразу ж, як тільки будуть пройдені всі тести та аналізи. Якщо ж стан організму у нас не дуже, то приведення його в норму може зайняти, скажімо, рік.

За цей час нам треба кинути пити і курити, почати бігати вранці, харчуватися здоровою збалансованою їжею, скинути зайві 15 кілограм, привести в порядок свою голову і зробити все інше, що нам ще пропишуть за результатами аналізів.

Припустимо тепер, що через рік ми успішно проходимо всі перевірки і тепер за станом здоров`я у нас є офіційний допуск. Чи відправлять нас відразу після цього найближчим рейсом на МКС?

Звичайно ж ні! Адже допуск ми отримали ще не до польоту, а тільки до курсу підготовки, який проходить кожен потенційний космонавт, але далеко не кожен його витримує. І тепер нас чекає ще один рік виснажливих тренувань і навчання різного роду премудростям і навичкам, якими повинен володіти потенційний космічний мандрівник.

Тренування вестибулярного апарату, здатності переносити перевантаження, знайомство з невагомістю, основи виживання в диких умовах, пристрій космічного корабля, екстрені процедури на випадок аварії, користування космічним скафандром і туалетомhellip- і багато чого ще. А потім іспити, провали, повторні курси, перездачі і так далі.

І ось минуло вже два роки з моменту виникнення цього ідіотського бажання зганяти в космос. Більшість подібних мандрівників до цього моменту від своєї затії вже відмовляються - надто важко, надто миттєвим було це космічне бажання, занадто висока виявилася ціна - не та, яка в доларах, а та яка в годинах, днях, місяцях, поті, сльозах, втоми, невизначеності, страху і всіх інших хворобливих переживаннях, які супроводжують процес підготовки.

Уявімо, що наше бажання було дійсно сильним, і що ми з честю витримали всі випробування, здали всі іспити, які не збанкрутували в процесі і не втратили своєї спрямованості - і ось тепер у нас на руках блискучі скоринки готового до польоту космічного мандрівника. Наступний рейс - наш!

Добре, якщо ніякі інші обставини не втручаються в наші плани. Але ж трапитися може всяке. Раптом на станції якась аварія, і там зараз не до туристів? Раптом туди треба терміново відправити інженера, і місце виділене для туриста на найближчому запуску зайнято? А враховуючи, що космічні кораблі - це не маршрутки, що стартують щотижня, то свого запуску можна прочекати ще півроку або рік.

Але, так чи інакше, ми дочекалися. Ракета стоїть на пусковому столі, ми в скафандрі, все готово до старту. Нас укладають в крісло, пристібають і надійно замикають в космічній консервній банці, встановленої на вершині тридцятиметрової петарди.

Ключ на старт, гуркіт, вібрація, перевантаження. Поїхали!

Десять хвилин ужасаhellip- і ми в космосі. Всі справи!

Земля в ілюмінаторі, космічна імла навколо, вже знайоме по тренуваннях відчуття невагомості. Бурхливе захоплення перші півгодини, і довгоочікуване почуття спокою в тому місці, де раніше палило і пекло гостре бажання потрапити в космос. Справу зроблено. А далі залишається одна тільки банальність - ну космос, ну невагомість, ну космічна станціяhellip- отака дивина.

Зрозуміло, про що вся ця метафора?

Вона вся до того, що політ в космос складається з двох фаз, які між собою хоча і пов`язані, але фактичний висновок людини в космос здійснюється тільки в другій з них, а перша служить лише важливим підготовчим етапом.

Скільки не приводь своє здоров`я в порядок, скільки не тренуйся в штучної невагомості, скільки ні крихти в центрифузі, скільки не спи ночами в скафандрі - в космосі від цього не опинишся. Адже так?

У космос людина потрапляє тільки, коли правдами чи неправдами виявляється в ракеті, і ця ракета невідомо чиїми молитвами не вибухає в польоті, а дійсно виводить космічну капсулу на орбіту. Є підготовка до польоту, а є сам політ. І ніяка підготовка не замінить собою самого польоту.

З іншого боку, якби ми опинилися в екіпажі корабля не маючи достатньої фізичної підготовки і не маючи достатнього здоров`я, щоб витримати стрес і навантаження, то з великою ймовірністю до космосу долетів би скафандр з трупом всередині. Або б ми могли зійти з розуму, опинившись в космосі і не витримавши психологічного потрясіння. Зрозуміло?

Тобто, підготовка - це теж потрібна штука. Без неї космічну подорож виявляється вельми ризикованою авантюрою, а у фактичних реаліях, без належної підготовки нас до ракети і на десять кілометрів не підпустять.

Так ось. Те ж саме відбувається з духовними пошуками - є фаза підготовки, а є сам «політ». І підготовчий етап часто дійсно вимагає багатьох років практики, в процесі якої психіка приходить в врівноважене стійкий стан, увагу відточується до потрібної гостроти, розум заспокоюється і свідомість очищається.

Ця підготовка не те щоб обов`язкова. Кажуть, іноді все трапляється раптово і саме по собі. Але тут дійсно є небезпека поїхати дахом, якщо психіка не зможе асимілювати отриманий досвід. Але на практиці частіше виявляється, що без належної підготовки просто не вистачає гостроти уваги і внутрішнього спокою, щоб підступитися до виконання головного завдання. Шанси звихнутися набагато нижча за ту ймовірності, що людина не зможе навіть на десять кілометрів підібратися до небезпечної межі.

Тут же треба звернути увагу на ту частину аналогії, що для виконання польоту в космос треба пересісти з тренажера на справжню ракету - перестати готуватися і здійснити політ. І це абсолютно різні завдання, що виконуються абсолютно різними засобами і абсолютно різним внутрішнім настроєм.

У разі духовного подорожі підготовка складається з різного роду процедур, які забезпечують досягнення внутрішньої рівноваги - медитації, йога, психологічна робота і все таке інше. Кому який метод ближче. Але скільки не заглиблюйся в цій підготовчій роботі, від цього нічого не станеться. Польоти в космос в іншому кабінеті!

Так, нас в цей кабінет не пускають без підготовки, але це ж не означає, що треба підготовці присвятити все своє життя до самого кінця, немов би сподіваючись злітати в космос в наступній інкарнації! У якийсь момент ми адже вже цілком готові, і нас би з радістю пустіліhellip- якби ми не захопилися своєю практикою і не заплуталися настільки, що взагалі забули, навіщо прийшли в центр підготовки космонавтів.

Є така категорія шукачів, які в процесі підготовки періодично провалюються у всякі дивні і часто блаженні стану. Вони ось і розпускають чутки, що це і є космос, - що якщо готуватися досить довго і інтенсивно, то можна опинитися в космосі, не виходячи з дому. Але це ж не те! Це все лише тренажери і імітація невагомості, а не справжній політ.

Можна простежити метафору і далі. Що робить допущений до польоту космонавт, щоб нарешті опинитися в космосі? Нічого особливого! Коли підготовка закінчена і політ призначений, він вже більше нічого не робить і нічого не шукає. Просто в якийсь день він прокидається рано вранці, снідає, проходить останній короткий медогляд, залазить в скафандр, піднімається на ліфті в ракету і летить. Від нього тут уже нічого не залежить - він повністю віддає себе у владу невідомих сил, які, якщо пощастить, закинуть його на орбіту без будь-яких зусиль з його боку.

З духовним проривом те ж саме - останній крок роблять невідомі сили, яким людина просто здається. Але перш ніж це станеться, потрібно все-таки напнути скафандр і забратися в ракету, що в загальному-то не складно, але теж вимагає певних зусиль - досить складної координації рухів і, що важливіше, глибокої внутрішньої рішучості йти вперед до кінця - заради заповітної мети поставити на кін своє життя і не втратити при цьому розум від страху.

Тобто, потрібні ще якісь специфічні дії, які начебто і повторюють щось з тренувального процесу, але тепер вже все по-справжньому і без жартів - або пан, або пропав.

Наприклад, на тренуваннях нам кажуть, що для осягнення суті буття нам доведеться усвідомити, що таке «Я», але перш ніж ми зможемо це зробити, потрібно навчитися концентрувати свій розум і відкинути помилкові ідентифікації. І ось ми досліджуємо своє «Я» на тому підготовчому рівні, на якому зараз знаходимося. Ми усвідомлюємо, що це всього лише тренування, а справжня битва десь попереду, тому не прикладаємо всіх зусиль. Ми просто знайомимося з полем бою.

Але якщо ми хочемо в космос, то завдання з усвідомленням природи власного «Я» повинна перестати бути навчально-тренувальної. Одного ранку потрібно прокинутися, поснідати, надіти скафандр і з повною рішучістю забратися в ракету - щоб злетіти або загинути.

На практиці це не означає, що треба зануритися в медитацію ще глибше, ніж зазвичай, або закрутитися в асану, що загрожує переломом хребта, - це все були профілактичні процедури, що готують організм до польоту. А сам політ - це щось зовсім інше!

Відповідь на питання про сутність власного «Я» не вимагає нічого іншого, крім прямого і простого відповіді на це питання. Чи не якогось містичного переживання, що не філософської теорії, а абсолютно прямого і конкретної відповіді вираженого в найпростіших словах. І якщо комусь здається, що це неможливо, то це тільки тому, що ви цього досі не зробили, а просто вірите чужим словами, суть яких не розумієте.

«Політ в космос» - це не перехід в змінений стан свідомості і не нова теорія про пристрій буття, це вихід за межі гравіаціі розуму. І робиться це не за рахунок якогось незрозумілого зміненого стану свідомості і не за рахунок занурення в суть якихось духовних абстракцій, а через пошук абсолютно точної відповіді на абсолютно конкретне питання. Причому, це не обов`язково питання про природу власного «Я» - він був просто приведено у приклад. Важливий не питання, а точність відповіді. Про це ще поговоримо окремо.

І ось тут настав час повернутися до згаданого страхітливого відкриття. Сама ця процедура, яка дозволяє вирватися зі сфери впливу розуму, в енергетичному та часовому плані набагато менш затратна, ніж та фізична і психологічна підготовка, яка передує «польоту».

Щоб привести психіку в рівновагу, можуть знадобитися роки. А щоб вийти за межі цієї самої психіки, може знадобитися одну годину, день, месяцhellip- але ніяк не багато місяців або, тим більше, роки. Процедура виходу на орбіту займає дуже мало часу. Фактично, це взагалі миті або хвилини, а все інше - це лише топтання на місці в нерішучості. Скільки часу потрібно, щоб подивитися в дзеркало і дізнатися в ньому себе?

Якщо людина готова психологічно, то прорив крізь завіси концепцій - це справа техніки. Нічого складного і нічого довгого. І після довгих років віри в те, що до прозріння веде багаторічна практика і статистично неймовірна випадковість, виявлення того, як все насправді легко і просто - це дійсно вражаюче відкриття. Як щось настільки просте могло обрости такою кількістю міфів?

МакКенна теж дивувався з цього приводу. Як може процес звільнення займати більше двох років? - дивувався він. Але він не поділяв етапи психологічної підготовки і прориву через ілюзії. Його метод прочищення мізків поєднує в собі обидва ці процеси одночасно. Але якщо їх розділити, то фактичний прорив займає відрізок часу вимірюваний в годинах або навіть хвилинах. І про це чомусь ніхто нічого не говорить! Це просто якась чортівня!

Звичайно, вище голови не стрибнеш, і про це вже сказано. Непідготовленої людини до ракети не підпустять, а підготовка запросто може зайняти пару-трійку років. У якихось екстремальних випадках, напевно можуть знадобитися десятки років, так. Але це виняткові ситуації, а не норма. А всі решта, хто роками і десятиліттями безрезультатно гризе граніт духовної науки, просто застрягли в своєму процесі підготовки і оздоровлення - закохалися в свої тренажери і дружну духовну тусовку.

Досить вже готуватися! Пора летіти!

p. s.

Відразу відповідаю на коментар або питання, який напевно тут піде. Вчителі кажуть, що все відбувається в потрібний час і прискорити настання тієї чи іншої події неможливо. Все так і є, так. Але це просто констатація того, як все влаштовано, і вона серед усього іншого включає в себе і те, що ви зараз в найпотрібніший час читаєте цей текст і тепер у вас, можливо, в найпотрібніший час виникне імпульс до того, щоб припинити готуватися до польоту, перестати молитися на інструкцію по експлуатації ракети, а забратися вже всередину і віддатися на волю долі - злетіти або загинути.