Ви так нічого і не зрозуміли!

розуміння нерозуміння

Дякую за чесні відповіді на питання в статті про розуміння в психології. Пробіжіться зараз з коментарів під статтею і під відповідним записом ВКонтакте. Чесно кажучи, сподівався, що відповіді будуть в іншому руслі, адже стаття була саме про це - про безглуздість спроб зрозуміти свою поведінку. Але інерція ума і звичка абсолютно не помічати половинчастість і умовність будь-яких інтелектуальних відповідей були такими сильними, що навіть пряма підказка не дає вирватися із замкнутого кола.

Розглянемо тепер найхарактерніші коментарі. Не приймайте близько до серця - нічого особистого, просто потрібні приклади, щоб пояснити проблему розуміння на пальцях.

• Ігор: Прочитав, тому що думаю, що шлях осягнення істини, обраний автором, особисто мені дуже близький, і коли я побачив що з`явилася нова стаття, відразу ж стало цікаво, яким новим спостереженням автор вирішив з нами поділитися.

Отже, Ігор задався питанням про причини прочитання статті і, як всякий розумний і щира людина, видав хороший відповідь. Близькість шляху і цікавість. Ок. Припустимо, ці два фактори дійсно вплинули на доконане подія - стаття була прочитана. Але чи можемо ми бути впевнені, що десь за сценою не залишився ще десяток або сотня інших факторів, які теж вплинули на це рішення? Може бути Ігорю до всього іншого було нудно? А може бути на вулиці була така погода, яка сама налаштовує Ігоря на філософський лад? А може схожість з автором статті та цікавість взагалі ні до чого?

А ключове питання тут в тому, чи може Ігор взагалі достовірно визначити, що саме підштовхнуло його до прочитання статті? Чи є у нього і у будь-якого іншого людини детектор причин і наслідків? А якщо детектора немає, то на якій підставі робиться висновок про те, що саме ЦІ причини привели до саме ЦИМ наслідків? Тільки тому, що таке пояснення звучить логічно і психологічно?

• Ірина: Прийшло повідомлення на пошту - прочитала.

А ось приклад менш вигадливого, але нітрохи не більше (і не менше) точної відповіді. Розум тут виявляє послідовність подій і робить припущення про наявність тут причинно-наслідкового зв`язку. Як кажуть, post hoc ergo propter hoc.

Але навіть якщо ці дві події - повідомлення на пошту і читання статті - між собою пов`язані, то чи можна заявити, що читання відбулося в результаті повідомлення? А чому прийшло повідомлення? Тому що була написана стаття? Тобто, слідуючи цій логіці, стаття була прочитана, тому що була написана? Так?

А написана вона була чому?

• Артем: Перша відповідь - мені подобаються статті цього автора. Вторинний, більш глибокий - я в дійсності шукаю шляхи комфортного існування без тривог і страхів. Третій - я в дійсності зовсім ничерта не розумію про цей світ і про те що я таке зокрема, і я шукаю відповіді на питання, тому читаю цей сайт в надії на нову ідею.

А ось вам відповідь справжнього мислителя. Тут вам цілих три різних пояснення, причому Артему здається, що друге більш глибоке, ніж перше, а третє глибше другого. Хоча всі три пояснення зовсім нічого не пояснюють, а тільки виглядають по-різному, здаються більш-менш розумними.

Подобаються статті? А чому вони подобаються? Як так вийшло, що подобаються саме такі статті? Чи була цього якась причина? Чи може бути так, що Артем навіть сам не знає, чому йому подобаються такі тексти?

Пошук шляху до комфортного існування? А чому саме такий шлях? Чому не наркотики? Чому не гроші? Чому взагалі виникла така дивна ідея, що вся справа в пошуку комфорту? А могло вийти так, що дана стаття на відміну від всіх інших була прочитана з якоїсь іншої причини? Де докази того, що тут справа саме в пошуку комфорту?

Пошук відповідей на питання? А хто і коли запустив цей пошук? Чому саме такі питання? Чому пошук відповідей саме тут, в цих статтях? А як на це вплинуло створення сером Тімоті Бернерс-Лі всесвітньої павутини? Якби не він, був би тут цей сайт і ця стаття, яку Артем зміг прочитати заради пошуків відповідей на свої питання?

• Ален: Читаю бо деякі статті допомагають подивитися на питання, що цікавлять з іншої точки зору, це дає відчуття більш повного розуміння на якийсь час, задоволення, відчуття ніби став сильнішим і защищеннее.

А ось і про захисну функцію розуміння! Чим більше розумієш, тим в більшій безпеці себе почуваєш. Але як можна підтвердити і довести, що стаття була прочитана саме через це? Мотив до безпеки є і начебто логічно пов`язати одне з іншим, але як це підтвердити або спростувати?

Дивіться, під кожне пояснення можна подкопнуться, як мінімум, двома способами - запитати, про причини тих причин, які призвели до читання статті, або ж поцікавитися, як саме можна достовірно довести наявність даної конкретної причинно-наслідкового зв`язку. А ще можна запитати про те, чому весь час розглядається тільки одна причина? Чому не бути сотні причин? А якщо сотні, то чому не мільйону?

Ось в цьому і весь питання. Будь-яке, навіть найпростіше, дія людини неможливо зрозуміти і пояснити. Можна придумати безліч всяких теорій, але їх цінність в кінцевому рахунку нулеваяhellip- або, якщо вже зовсім це в голову не лізе, можна сказати, що цінність їх чисто розважальна або суто психологічна - як спосіб підтримки ілюзії безпеки.

Але найголовніше і найбільше вражає в тому, що НІХТО не звертає абсолютно ніякої уваги на недовідність своїх побудов. Ні у кого в цьому світі немає пояснень того, що відбувається, але це абсолютно нікого не хвилює. Взагалі не хвилює!

Більш того, всі живуть з глибокою переконаністю в тому, що вже вони-то в житті щось розуміють. Може бути не всі, так, але дуже і дуже багато. А вже себе щось зрозуміти - взагалі нікчемна справа. Не зрозуміло себе людина, ймовірно, хворий, а будь-яка нормальна - вже, звичайно ж, прекрасно себе розуміє! А якщо не розуміє, то може зрозуміти - треба тільки правильно і в потрібному місці почухати ріпу.

Але подивіться уважніше: НІХТО НІЧОГО НЕ ЗНАЄ І НЕ РОЗУМІЄ. Ні себе, ні інших, ні що б то не було ще. Все що можна зрозуміти - це рівно те, що створено і придумано людським розумом. Можна зрозуміти правила гри в шахи, можна зрозуміти пристрій світової економіки, можна зрозуміти, як запустити ракету в космос, але все це лише продукти людського розуму.

А як же все інше? Чи може людський розум зрозуміти те, що створено без його участі? А якщо не може, хіба це не перевертає всю звичну - засновану на «розумінні» - картину світу догори дном? Чи можна і далі спиратися на розуміння, зрозумівши, що нічого зрозуміти не можна?

І все-таки саме так все і живуть - повністю ігноруючи абсолютно очевидний факт. Ніхто нічого не знає, але ніхто не надає цьому ніякого значення. Ось в такому ось дивному світі ми і живемо.

Тепер зрозуміли?

Так чому ви все це читаєте?

Увага, тільки СЬОГОДНІ!