Підліток xxi століття: особливості ставлення до мігрантів

Матеріали дослідження базуються на даних соціологічного опитування 2108 московських школярів 9-х та 11-х класів, проведеного Центром соціології освіти Російської Академії Освіти в 2005 році. Ми проведемо аналіз особливостей ставлення московських старшокласників до трьох груп мігрантів: громадянам Росії, іноземцям з ближнього зарубіжжя і іноземцям з далекого зарубіжжя. Ці три групи узагальнено задають різні параметри культурної, правової та економічної дистанції, що дозволяє охарактеризувати своєрідність відносин "своє - чуже". Для нас важливо було охарактеризувати ці відносини не тільки з простої шкалою оцінок ( "позитивне", "байдуже", "негативне"), але і виділити змістовну специфіку різних типів відносини. З цією метою, пропонуючи питання про ставлення до мігрантів, ми просили респондентів виділити причини (економічні, культурні, правові), які обумовлюють їх ставлення до мігрантів.

До трьох груп мігрантів виявляються три різних типи відносин. До росіян московські школярі ставляться позитивно і сприймають їх як "своїх", акцентуючи увагу на правову рівність громадян країни. По відношенню до мігрантів з ближнього зарубіжжя, "колишнім своїм", проявляється виражена позиція відторгнення. Бар`єри фіксуються як щодо прагматичних аспектів, так і культурних і правових. До мігрантам з далекого зарубіжжя ставлення амбівалентне: іноземець з далекого зарубіжжя, з одного боку, корисний в прагматичному плані, він культурно цікавий підліткам, а з іншого, в ставленні до нього вельми часто проявляється охоронна установка "Москва для москвичів".

При визначенні ставлення до мігрантів характеристика їх національної приналежності грає істотну роль, оскільки національність є важливим параметром для визначення кордону "своє - чуже". В ході анкетного опитування респондентів просили вказати власну національність, національність батька і національність матері. Серед школярів ми виділили: національне більшість (обоє батьків російські), національна меншина (обоє батьків однієї і тієї ж національності, відмінною від росіян) і напівкровки (ті, у кого батьки різних національностей).

Для виявлення особливостей впливу національної самоідентифікації на ставлення до мігрантів нами був проведений спеціальний факторний аналіз, який дозволив виділити чотири змістовних області ставлення до мігрантів. Одна область - відношення підлітків до іноземців з ближнього зарубіжжя - цілком характеризується негативними установками респондентів. Цю групу утворюють хлопчики і дівчатка, що належать до національних меншин і більшості. У цій області спостерігається охоронна позиція, яка виражається в побоюваннях за культуру і бюджет міста, загострення житлових проблем. Тут же представлено екстремістський гасло "Москва для москвичів". Суть цього відношення полягає в тотальному несприйнятті.

Друга область - відношення підлітків до іноземців з далекого зарубіжжя. У ній так само представлені позиції групи хлопчиків і дівчаток, які належать до національних меншин і більшості. Тут проявляються амбівалентні позиції: з одного боку позитивні установки, в яких фіксується "прагматична корисність" приїжджих з далекого зарубіжжя, з іншого - негативна охоронна позиція.

Ставлення до громадян Росії характеризується амбівалентним ставленням представників національної меншини і більшості (так само хлопчиків і дівчаток). Змістовні особливості даної області складаються в суб`єктивному прийнятті, коли приїзд в місто обґрунтовується визнанням правового рівності мігрантів з корінними жителями і виправдовується прагненням мігранта "жити краще". Разом з тим приїзд мігрантів-громадян Росії зв`язується із загостренням житлових проблем міста. Це становить третю область відносин.

Подібність оцінок у представників національної більшості і меншості ( "примикання" одного до іншого) може бути пов`язано з тим, що меншість "вписалося" в більшість і прийняло цей статус.

У четвертій області розміщується ставлення підлітків-напівкровок. У змістовному відношенні дана область характеризується позитивними установками, пов`язаними як з суб`єктним прийняттям, так і з "прагматичної корисністю". На відміну від першої області (тотальне неприйняття), це - зона толерантності. Подібну толерантну позицію підлітків-напівкровок по відношенню до різних груп приїжджих можна пояснити саме невизначеністю (точніше, "подвійністю") їх національної самоідентифікації. В силу цієї невизначеності різні групи і виявляються для них "своїми".

Николашин Олена Віталіївна