Перспективи дослідження когнітивних процесів при аутизмі

Когнітивний підхід до дослідження аутизму отримав широкий розвиток протягом останніх десятиліть. Сучасний стан, переваги і недоліки когнітивних теорій аутизму, особливостей психологічної допомоги аутичним дітям обговорюються в роботах (Richardson T., 2008 Rajendran G., Mitchell P., 2007- Dichter G., Belger A., 2007- Мамайчук І. І. , 2007- Bjorne P., Balkenius C., 2005- Plaisted K. et al., 1999 Ozonoff S., et al., 1991 Rumsey J., Hamburger S., 1988- Premack D., Woodruff G., 1978). Матеріалах цих робіт використані для зіставлення когнітивних теорій аутизму, виявлення перспектив розвитку та можливих напрямків практичного застосування для компенсації розладів розвитку аутичних дітей.

Теорія несформованою моделі мислення стверджує, що індивідууми з аутизмом не здатні приписувати собі і іншим розумові стану (Shah A., Wing L., 1986). Теорія не може бути застосована до індивідуумів з функціональним аутизмом, мають високий IQ. Такі люди зазвичай володіють навичками, що дозволяють компенсувати порушення, характерні для аутизму. Baron-Cohen S. (1989) надав теорії велику універсальність: слід говорити не про відсутність моделі мислення, а про затримку її формування. Цю тезу підтверджено в дослідженнях Happe F. (1994, 1995), які встановили значиму залежність між розумовою вербальним віком дитини з аутизмом і ймовірністю проходження тесту першого порядку.

Незважаючи на різночитання в трактуванні теорії, не викликає сумнівів, що індивідууми з аутизмом мають проблеми з розумінням свого мислення і мислення інших людей. Особливістю теорії дисфункції виконавчої системи є те, що вона може бути застосована до всієї сфери когнітивного функціонування. Підхід, пов`язаний з дослідженням виконавчих функцій (Executive Functions EF) базується не на вивченні нормального когнітивного функціонування, а на зіставленні з функціонуванням індивідуумів, що мають специфічні органічні ураження головного мозку.

Перевага EF-концепції в тому, що вона дозволяє досліджувати всі аспекти, пов`язані з аутизмом, а не тільки соціальні порушення. Недолік: симптоми, які супроводжують дисфункцію виконавчої системи, спостерігаються не тільки при аутизмі. Конструктивний підхід спрямований на подолання цього недоліку, побудова характерних профілів індивідуумів з аутизмом, які показують, якими зазвичай бувають результати проходження ними тестів виконавчої системи. Теорія слабкої центральної зв`язку полягає в тому, що люди зі звичайним когнітивним розвитком обробляють інформацію таким чином, щоб виділити головне, виявити загальний зміст, а аутичні індивідууми, концентруючи увагу на деталях, не можуть їх об`єднати в цілісну картину навколишнього світу (Frith U., 1989- 2003- Frith U., Happe F., 1994 Happe F., 1999).

В даний час теорія слабкої центральної зв`язку трактується як теорія превалювання локальних процесів обробки інформації. Перераховані теорії доповнюють одна одну, пояснюючи різні аспекти аутизму, але не дозволяють пояснити всі його прояви. Тести, розроблені в рамках когнітивних теорій, можуть бути використані як основа для корекції порушень розвитку при аутизмі, оскільки є моделями життєвих ситуацій. Пропонуються наступні напрямки інтеграції когнітивних теорій, що забезпечують підвищення їх конструктивності і створення умов для їх практичного застосування для навчання аутичних дітей:

- стандартизація тестів, програм навчання / корекції, методик тестування (забезпечення повторюваності результатів);

- формування розширеної системи показників (результати проходження різнотипних тестів, вік, IQ, підлогу, ступінь вираженості різних симптомів і т. п.), що характеризують стан учасників тестів і програм навчання / корекції;

- застосування методів багатовимірної статистики (факторного, кластерного аналізу та ін.) для обробки результатів тестування з метою виявлення залежностей між тестами, станом кого тестують і результатами, а також визначення категорій аутичних дітей за критеріями, пов`язаним з перспективами їх навчання;

- багатовимірна класифікація тестованих за розширеною системою показників (по побудованим профілів);

- створення типових програм навчання / корекції для різних профілів;

- створення методик для аналізу динаміки профілів аутичних

дітей;

- створення методик навчання / корекції зі зворотним зв`язком (застосування результатів аналізу динаміки профілів).

Верзилин С. Д.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!