Соціально-психологічні чинники агресивної поведінки молоді

Проблема агресивної поведінки особистості виступає однією з центральних проблем сучасної соціальної психології. Особливої актуальності вона набуває щодо такої соціально-вікової групи, як молодь. В умовах же відбуваються політичних, соціальних і економічних змін в пострадянських суспільствах з безлічі всіх факторів агресії на перше місце висуваються соціально-психологічні (вплив сім`ї, ЗМІ, субкультура однолітків, соціально-економічна ситуація і т.д.). Дослідженням емпірично перевірялися наступні гіпотези:

1) існує два типи соціально-психологічних факторів агресивної поведінки: фактори першого типу діють в залежності від особистісних характеристик індівіда- фактори другого типу мають "універсальністю" впливу, тобто діють завжди і на всіх;

2) зростання агресії в сучасному молодіжному середовищі обумовлений, головним чином, поширенням ситуативних проявів агресії серед неагресивних особистостей, які становлять більшість молоді;

3) розробка та впровадження в психолого-педагогічну практику спеціальних курсів дозволяє змінити у молоді соціальні установки (аттітюди) щодо агресивної поведінки.

Дослідження проводилося в кілька етапів. На першому (1998-1999 рр.) Здійснювалася загальна перевірка двох перших гіпотез. У ньому брали участь юнаки та дівчата віком 15-25 років (n = 355) з різних соціальних груп: учні старших класів шкіл, ПТУ, студенти педуніверситету, учні духовного училища, курсанти училища МВС, військовослужбовці строкової служби, а також засуджені за вчинення кримінальних злочинів. Застосовувалися авторська анкета на виявлення соціально-психологічних чинників агресії, типологічний опитувальник Дж.Голланда і проективна методика "Тест руки" Вагнера. Була виявлена кореляція між впливом таких соціально-психологічних чинників агресії як стиль сімейного виховання, зловживання батьками алкоголем, конфлікти між батьками, перегляд певної телепродукції, соціально-економічні "фрустратора", і такими особистісними характеристиками, як стать і тип особистості. Практично у всіх підгрупах генеральної вибірки була дуже незначна частина випробовуваних з високими рівнями особистісної агресивності (від 1 до 10% в різних підгрупах).

На другому етапі (2001 г.) дослідження проводилося уточнення першої гіпотези, а саме тези про наявність "універсальних" соціально-психологічних чинників агресії. У дослідженні брали участь юнаки та дівчата віком 14-20 років (n = 166) - учні старших класів шкіл, студенти педуніверситету, військовослужбовці строкової служби. Використовувалися авторська анкета на виявлення стилю поведінки в ситуаціях, що провокують агресію і опитувальник Голланда. Отримані результати дозволяють зробити висновок про те, що існують певні тенденції в реагуванні підлітків і юнаків в ситуаціях, що провокують агрессію- існують ситуації, що провокують головним чином фізичну або вербальну, пряму або опосередковану, активну або пасивну типи агресії. Однак жодна з вивчених ситуацій не є "універсальною" в плані стимулювання агресивної поведінки (тобто не працює по жорсткої біхевіорістськой схемою S gt; R). Наявність агресивної поведінки залежить від особистісних характеристик індивіда (вік, стать і тип особистості).

Таким чином, можна зробити висновок про часткове підтвердження першої гіпотези, яка приймає такий вигляд: вплив соціально-психологічних факторів на формування і прояв агресивної поведінки молоді залежить від певних особистісних факторів. Можна також зробити висновок про підтвердженні другої гіпотези. Згідно з отриманими даними, основну частину молоді складають підлітки і юнаки з низькими і помірними рівнями агресивності (в тому числі серед делинквентной молоді). Таким чином, ми стикаємося з цікавим соціальним феноменом, коли в суспільстві спостерігається зростання молодіжної агресії при наявності відносно невеликої кількості агресивних особистостей. Останнє свідчить про те, що молодіжна агресія виходить в основному від неагресивних особистостей, які "продукують" її в деяких провокуючих ситуаціях (тобто має місце головним чином ситуативна агресія).

Перевірка третьої гіпотези проводилася в ході проведення пілотажного формуючого експерименту (2001 г.). В процесі останнього студенти педуніверситету (n = 32) спеціальності "психологія" вивчали авторський спецкурс "Психологія агресивної поведінки". До і після експерименту проводилося вивчення аттитюдов щодо агресивної поведінки. Порівняння результатів показало достовірне зміна когнітивного і поведінкового компонентів установки (p = 0,05), що дозволяє говорити про підтвердження третьої гіпотези.

Дроздов О.Ю.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!