"Образ лідера" як соціальний ресурс

Спроби осмислення і вивчення феномена лідерства тривають не перше сторіччя. Склалися базові концепції лідерства, постулював значимість в цьому феномені богообраності (харизма), специфічної обдарованості, відповідності лідера очікуванням послідовників, відповідності розв`язуваної групою задачі і ситуації. Емпіричні дослідження різних видів діяльності переконливо показали, що в рамках групової діяльності з неминучістю реєструються два явища: 1) випадковим чином укомплектована група обов`язково функціонально іерархізуется (частиною чого стає приписування лідерської ролі одного з членів групи), і 2) поява групового лідера веде до збільшення ефективності діяльності групи в цілому. Відповідно сказаного, сама наявність визнаного лідера може розглядатися з прагматичної точки зору як суттєвий ресурс в забезпеченні успішності групової діяльності, а відсутність такого лідера гальмом на шляху її реалізації. Цей ресурс виявляється особливо вагомим, коли мова йде про великі соціальні групи, які характерні для умов політичної і державної діяльності.

До теперішнього часу "лідерський" ресурс експлуатується вельми активно, проте під рішення дуже вузької задачі. Об`ємні дослідження типових очікувань, побоювань, надій населення проводяться тільки в періоди виборчих кампаній і використовуються для "підгонки" поведінки і просуває ідеології кандидата з однією єдиною метою - забезпечити його обрання на шукану посаду.

Нам видається, що цей ресурс саме на соціальному рівні можна використовувати більш різнопланово і конструктивно. Аналіз літературних джерел, присвячених проблематиці лідерства, виявляє два дивовижних факту. Перший полягає в тому, що "очевидність" наявності у лідера якихось специфічних або особливо яскраво виражених психологічних і поведінкових якостей послідовно не підтверджується емпіричними дослідженнями. І попри це, в уявленнях конкретної людини присутній більш-менш ясне думку про те, якими якостями повинен володіти "справжній", "справжній" лідер!

Другий факт полягає в відвертому пріоритеті дослідницького інтересу до психології лідера при практично повне ігнорування психологічних особливостей його послідовників, фактично і виконують (або не виконують!) Ту діяльність, яка "визначена" лідером. Тим самим, з аналізу лідерства як складного системного феномена випадає його найважливіша (виконавська) частину! Центральним напрямком наших досліджень є перехід від пошуку постійних характеристик лідера до реєстрації мінливих і тому більш точно відображають конкретні особливості групової діяльності характеристики, а також перехід від аналізу поведінки і психології лідера до вивчення уявлень простих членів групи про "справжній" лідера.

У нашій трактуванні поняття "образ лідера" є альтернативою до котрий склався поняттю "імідж лідера". В "іміджі лідера" традиційно більшою мірою фіксуються бажані для збереження владного статусу елементи лідерської самопрезентації. В "образ лідера" ми вкладаємо інше значення: він - сукупність, як правило, не цілком виразних уявлень про те, яким повинен бути інша людина, щоб легко сприйматися в лідерської ролі саме цим випробуваним і саме в цій його конкретної життєвої ситуації. Узагальнена сукупність великого числа такого роду індивідуальних "образів лідера" може дати цінну інформацію про стан відповідної соціальної групи:

1) найбільш часто звані особистісні та поведінкові якості "справжнього лідера" вкажуть на її ситуативно домінуючі проблеми, потреби та бажані форми вирішення проблем;

2) величина узгодженості індивідуальних уявлень виявить міру психологічної єдності групи, її потенційної здатності злагоджено діяти заради досягнення своїх цілей;

3) чіткість і конкретність індивідуальних "образів лідера" послужать індикатором того, наскільки екстремальної сприймається учасниками соціальної групи їх життєва ситуація.

Розробка і використання портативного психодіагностичного інструментарію для фіксації характеристик "образу лідера" у великих групах можуть стати досить ефективним соціальним ресурсом - інструментом стимуляції їх цілеспрямованої активності і способом узгодження змісту і форми політичних рішень з актуальними потребами і установками соціуму.

Васильєв В. К.