Становлення професійного світогляду психолога

Проведене дослідження є пошук відповіді на питання про те, чи існує взаємозв`язок між життєвими цінностями і переконаннями психолога і вибором їм тієї чи іншої методологічної позиції. У дослідженні брали участь 70 студентів старших курсів заочного відділення факультету психології БДПУ в віці від 21 до 34 років. Використання "Шкали базових переконань" і методики "Ціннісні орієнтації" М. Рокича дозволило виявити ті переконання і цінності (як термінальні, так і інструментальні) особистості, які є провідними.

Для того щоб проаналізувати, яким чином ті чи інші цінності особистості впливають на професійну позицію психолога в тій чи іншій ситуації, використовувався метод аналізу конкретних ситуацій. Крім того учасники дослідження повинні були вибрати ті психологічні школи і напрямки, в рамках яких вони хотіли б в подальших спеціалізуватися. Більшість студентів, які взяли участь в дослідженні, вибрали психологічні школи, орієнтовані на методологію біхевіоризму.

Було встановлено, що для представників цієї групи характерна висока значимість базового переконання "Я правильно себе веду" (середнє значення 17,16 при максимально допустимому 24). Далі слід "переконання в контрольованості світу", яке передбачає, що "за будь-яке злочин людина так чи інакше несе покарання" і спонукає людину діяти правильно (середнє значення 14,95 при усередненої нормі 12). Студенти, які обрали методологію гуманістичної психології, продемонстрували в ході дослідження самоцінність переконання "Я хороша людина" (середнє значення 17,3 при макимально допустимому 24). Особливої уваги потребує інтерпретація результатів, отриманих в даній групі за наступними шкалами: "переконання в справедливості світу", "переконання в контрольованості світу" і "переконання в випадковості як принципі розподілу подій". Значення, отримані за цими шкалами, близькі (16,13- 14,95 і 15,20 відповідно), що дозволяє сформулювати припущення про нецілісність і суперечливості світогляду даної групи.

Що стосується дослідження ціннісних орієнтацій, то тут не виявлено значущих відмінностей між представниками обох груп.

В якості основної термінальній життєвої цінності учасники дослідження вибрали "здоров`я", далі йдуть "любов" і "щасливе сімейне життя" і на третьому місці - "матеріально забезпечене життя" (методика М. Рокича). Якщо звернутися до тих рівнів особистості, які виділяються виходячи з способу ставлення до себе і іншій людині, то очевидно, що тут представлені 2 перших, а саме: егоцентричний і группоцентрический. Егоцентричний визначається переважним прагненням до власного престижу. Ставлення до інших визначається ступенем їх "корисності". На группоцентрической рівні людина ідентифікує себе з якоюсь групою, та ставлення його до інших людей залежить від того, чи входять ці інші в його групу чи ні. Якщо він входить до групи, то він гідний співчуття, поваги, поблажливості, прощення, любові. Якщо ж інший в цю групу не входить, то ці почуття можуть на нього не поширюватися. Звертає на себе увагу той факт, що наступний рівень - про-соціальний представлений досить слабо. Для цього рівня характерне те, що ставлення до іншого вже не визначається лише тим, належить він до певної групи чи ні і кожна людина сприймається як що володіє самоцінністю.

Підводячи підсумки, хотілося б звернути увагу на той факт, що проведене нами дослідження професійних уподобань студентів старших курсів факультету психології підтверджує припущення про недостатню сформованості у випускників професійного світогляду. Так виявлено, що понад 80% студентів, які взяли участь в цьому дослідженні (250 студентів денного і заочного відділень) схильні вивчати, а потім і використовувати в практичній діяльності, ті підходи до надання психологічної допомоги, які є найбільш "технічними", базуються на чіткій технології. Однак в той же час 75% з їх числа, займаючи позицію клієнта, віддають перевагу психологам, практикуючим більш пластичні моделі роботи, центровані ні особистісному взаємодії консультанта і клієнта.

Єрмакова Є. М.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!