Арттерапія як засіб адаптації та становленні особистості дитини в спеціальну освіту

Гуманістичний підхід до освіти, перехід на особистісно-орієнтоване навчання вимагає від психологів і педагогів пильної уваги до вивчення природи дитини.

Внутрішній світ дитини з проблемами дуже складний. Засобом, здатним впливати на моральну, духовну сторону особистості, є мистецтво.

Вже на зорі людської цивілізації жерці, а потім лікарі, філософи, педагоги і психологи використовували різні види мистецтв для лікування душі і тіла. Вони замислювалися над таємницями впливу живопису, театру, руху, музики, намагаючись визначити їх роль як у відновленні функцій організму, так у формуванні духовного світу особистості. Використання різних видів мистецтв з метою лікування спостерігалося в Стародавній Греції, Китаї та Індії. Вперше термін "арт-терапія" ввів А. Хілл. Як самостійна галузь теоретичного і практичного знання арттерапія відокремилася приблизно в 30-і роки 20-го століття.

На важливу роль мистецтва у вихованні та навчанні дітей з відхиленнями у розвитку вказували представники зарубіжної спеціальної педагогіки минулого Е.Сеген, Ж.Демор, О. Декролі, а також вітчизняні психологи і лікарі Л.С.Виготський, А.І.Граборов, В .П.Кащенко.

В даний час різні види арттерапії представлені практично у всіх країнах, як в медицині, так і в психології. У науково-педагогічній літературі арттерапія розглядається, як засіб дозволяє піклуватися про емоційний самопочуття і психологічному здоров`ї особистості, групи, колективу засобами художньої діяльності (А.И.Захаров, О.А.Карабанова, Г.М.Назлоян, Л.Д.Лебедева та ін.).

Сучасні дослідники (В.Н.Коропуліна, М.Н.Смірнова, Н.О.Гордеева) визначають арттерапию як спосіб і технологію реабілітації осіб з обмеженими можливостями здоров`я засобами мистецтв і художньої діяльністю, що базуються на здатності людини до образного сприйняття оточення і впорядкування своїх зв`язків з ним в будь-який художній, символистической формі.

Корекційні можливості мистецтв по відношенню до дитини пов`язані перш за все з тим, що воно є джерелом нових позитивних переживань дитини, народжує нові креативні потреби і способи їх задоволення. Підвищення естетичних потреб дітей з різною недостатністю.

Мистецтво, будучи важливим фактором художнього розвитку, має великий психотерапевтичний вплив, вплив на емоційну сферу дитини, при цьому виконуючи комунікативну, регулятивну, катарсістіческую функції. Участь дитини з проблемами в художній діяльності з однолітками і дорослими розширює його соціальний досвід, вчить адекватному взаємодії і спілкування в спільній діяльності, забезпечує корекцію порушень комунікативної сфери. Дитина в колективі проявляє індивідуальні особливості, що сприяє формуванню внутрішнього світу дитини. Твердження в ньому почуття соціальної значущості.

Всі види мистецтва, з якими дитина з проблемами стикається в дошкільному і шкільному віці, впливають на адекватність його поведінки. Допомагають регулювати емоційні прояви в колективі, сім`ї сприяють їх корекції. Психокорекційні ефект впливу мистецтва на дитину виражається також в тому, що спілкування з мистецтвом допомагає йому "очиститися" від нашарувалися емоційних негативних переживань і встати на новий шлях відносин з навколишнім світом.

Корекційно-розвиваючі і психотерапевтичні можливості мистецтва пов`язані з наданням дитині з проблемами практично необмежених можливостей для самовираження і самореалізації, як в процесі творчості, так і в його продуктах, затвердженням і пізнанням свого "Я". Інтерес до результатів творчості дитини з боку оточуючих. Ухвалення ними продуктів художньої діяльності (малюнків, виробів, виконання пісень, танців) підвищує самооцінку, сомопріятіе дитини.

Таким чином, атртерапія забезпечує вирішення найважливішого завдання - адаптації дитини з обмеженими можливостями здоров`я за допомогою мистецтва і художньої діяльності в макросоціальної середовищі.

Геровкіна Олеся Геннадіївна