Терапевтична психологія як основа психологічної допомоги

Впродовж останнього десятиріччя в розвитку вітчизняної психології характеризується бурхливим зростанням в прикладних областях, пов`язаних c наданням різного роду психологічної допомоги. Виникають нові спеціалізації (психологічне консультування, психологія соціальної роботи), впроваджуються нові психотерапевтичні, психокорекційні та консультативні практики. "Старі" теорії також несподівано набувають нового значення в психології досить згадати турбує фахівців вибухонебезпечне, "компенсаторний" інтерес до теорії і, головне, до практики психоаналізу в нашій країні.

У зв`язку з цим у вітчизняній психології назріла гостра необхідність теоретичного осмислення активно розвивається практики психологічної допомоги, метою і результатом якого повинна бути професіоналізація психологічної допомоги (психологічного консультування, соціальної роботи, психотерапії) для мінімізації можливих спотворень їх методів і підходів.

Аналіз показує, що саме психологія в своєму розвитку створила ряд концепцій, що дали можливість для виділення терапевтичної психології як галузі знання, що є теоретичною та методологічною основою: а) різних психотерапевтичних підходів і методів- б) методів психологічного консультування та психологічної коррекціі- в) практики і теорії соціальної роботи з індивідуумами, групами і спільнотами.

Всі відомі форми психологічної допомоги є не тільки практиками. В їх основі лежить дещо інший тип наукового психологічного знання про людину, де індивідуально-феноменологічний виходить на перший план і зміни відбуваються в актуальному часі і просторі психічних процесів, і тільки пізніше в просторі станів, відносин, властивостей особистості. Цей тип психологічного "терапевтичного" знання має низку особливостей, загальних для всіх підходів і шкіл психологічного консультування, і є їх теоретичною основою. Такими загальними характеристиками терапевтичного психологічного знання є:

* Нове і специфічне значення аксіологічного компоненти поряд з гносеологічної і праксеологічною;

* Новий зміст розуміння як методу пізнання людини;

* Зростання ролі індивідуального знання психолога про себе самого поряд із загальним і приватним психологічним знанням;

* Розвиток знання про себе стає основною метою пізнання;

* Пізнання носить діалогічний характер;

* Результатом пізнання є певна зміна системи цінностей у всіх учасників процесу;

* Пріоритет категорії правди по відношенню до категорії істини;

* Відхід від ідеї "нормальності ненормальності";

* Зростання ролі вербального, невербального і символічного мов;

* Збільшення значущості одиничного знання в системі загального психологічного знання про людину.

Психологічне консультування має на меті допомогу людині у встановленні його відносин з собою та з навколишнім світом. Відносини є як метою, так і засобом досягнення мети, а клієнт суб`єктом і об`єктом зміни відносин. Зміна цінностей видається центром зміни відносин у всіх сферах людської діяльності, тому кожен психологічний підхід в психотерапії, консультуванні та соціальної роботи характеризується і визначається цінностями, покладеними в основу моделі змін.

В області психології, пов`язаної із завданнями психологічної допомоги, як ніде більше стає очевидним, що існують різні типи і джерела знання про людину, тому перспектива розвитку терапевтичної психології бачиться в зіставленні цих типів знання. Крім того, необхідність подальших досліджень в області психотерапевтичного знання обумовлена і тим, що ступінь інтегрованості професійного досвіду (будучи, на наш погляд, критерієм професіоналізму в конкретній галузі практики) поки в цій галузі виявляється абсолютно недостатньою. Професіоналізм же в даній області обумовлюється усвідомленням і узагальненням переконань як сформульованих цінностей, які сповідують професіонали, знань і навичок їх професійної діяльності.

Гулина М.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!