Використання біполярних і уніполярних шкал в психосемантична дослідженнях

Починаючи з Ч. Осгуда, в дослідженнях семантичних просторів методом семантичного диференціала традиційно застосовуються два різних типи вимірювальних шкал - біполярні і уніполярні (шкали Лайкерта). Здається, що ці методи еквівалентні один одному і слід використовувати біполярні шкали як більш економічні. Навіщо окремо оцінювати об`єкт за шкалами «хороший» і «поганий», коли досить вдатися єдиної шкалою «хороший-поганий»?

Зазначимо на деякі суттєві проблеми при використанні як біполярних, так і уніполярних шкал. Для біполярних шкал:

1. Для значної частини піддослідних використовувана дихотомія є повною несподіванкою. Як приклад можна привести шкалу «емоційний (раціональний» з методики «семантичний інтеграл», призначеної для оцінки текстів.

2. У життєвому досвіді не так уже й рідко зустрічаються об`єкти, до яких складно вибрати адекватні оцінки. Тоді випробуваний по біполярної шкалою ставить оцінку «нуль». Що означає цей нуль, коли мова йде про саму загальної оціночною шкалою «хороший (поганий»? Можливі як мінімум чотири варіанти: а) випробуваний взагалі не може оцінити об`єкти по цим шкалам- б) об`єкт наполовину «хороший», а наполовину «поганий» - в) об`єкт одночасно і «хороший» і «поганий», тобто здійснює як багато хорошого, так і багато плохого- г) об`єкт «ніякої», тобто в ньому немає і нічого поганого, і нічого хорошого. Адже це чотири абсолютно різних нуля! Для дихотомічної ж шкали ці нулі зливаються воєдино.

3. Існування спочатку недіхотомічних категорій. Дж.Келли згадав у своєму обгрунтуванні діхотомічності конструктів проблему кольору. За Келлі, виходом з даної ситуації є використання «додаткових» кольорів. Однак ми можемо зіткнутися з проблемою «нуля» при оцінці за шкалою «червоний-зелений», по-перше, чорної кішки в темній кімнаті, по-друге, білої кішки, по-третє, сірої кішки, і по-четверте, червоною кішки в зелену цятку. Нарешті, в психології існує кілька теорій, заснованих не так на дихотомії, наприклад класифікація акцентуацій характеру або трінарние класифікації соматотипів.

4. Проблема різного рівня диференційованості полюсів. При спробі розділити загальну шкалу на ряд більш докладних з`ясовується, що поділити можна тільки один з полюсів шкали. Наприклад, при роботі з емоційними оцінками негативні оцінки набагато більш диференційовані.

5. Увага до лівого полюса. Відповідно до багатьма дослідженнями (Ломов Б.Ф.) при сприйнятті інформації самого різного роду увагу людини рухається від лівого верхнього кута до нижнього правого. Можна припустити, що при шкалировании по біполярної шкалою ліві полюса сприймаються як основні, а праві - як додаткові до них.

Суттєвими проблемами уніполярних шкал є:

1. Проблема індивідуальних значень. Для уніполярних шкал в порівнянні з біполярними ймовірніше нерозуміння або неадекватне розуміння піддослідними значення шкали. У біполярних шкалах другий полюс дозволяє звузити простір індивідуальних значень. При його відсутності в багатьох піддослідних з`являється подив і бажання більшої визначеності значення шкали, наслідком чого є питання до експериментатору і порушення чистоти процедури.

2. Проблема ненормальності розподілу. У разі уніполярних шкал досить імовірно відсутність нормального розподілу оцінок об`єктів у зв`язку з особливостями їх виставлення.

3. Ненадійність. У зв`язку з великим простором можливих індивідуальних значень при використанні уніполярних шкал різко знижується рівень відтворюваності результатів при повторному обстеженні. Цей недолік, однак, є гідністю при дослідженні динаміки зміни семантичних просторів під впливом зовнішніх чинників, так як дозволяє відстежити слабкі зміни.

Можна зробити висновок про необхідність ретельного дослідження можливостей різноманітних типів шкал для більш точного підбору вимірювального інструмента в психосемантична дослідженнях.

Волохонський В.Л.