Вікова динаміка тривоги у дівчаток в період статевого дозрівання

Підлітковий вік зазвичай характеризують як переломний, перехідний, критичний, але частіше - як вік статевого дозрівання. В даний час відзначається більш ранній початок періоду статевого дозрівання у дівчаток-підлітків, що в ряді випадків є причиною його дисгармоничного течії. У процесі роботи з дівчатками, що страждають функціональними порушеннями репродуктивної системи (ФНРС), які проявляються головним чином у різних порушеннях менструального циклу, в переважній більшості випадків виявляються виражені в різному ступені порушення емоційності, поведінки і соціальної адаптації. При цьому, як правило, проявляється наступна закономірність: чим в більш ранньому віці стикається дівчинка з подібними проблемами, тим частіше слідують гостро виражені психогенні реакції на наявні порушення, навіть якщо вони виявляються в легких формах. Ця обставина дозволила сформулювати гіпотезу, що наявність у підлітків препубертатного і пубертатного віку адекватного за характером і обсягом запасу знань про психологічні і фізіологічні зміни організму, властивих цьому періоду, сприяє оптимальному вирішенню питань психопрофілактики реакцій дезадаптації, що виникають у зв`язку з різними ФНРС, особливо при їх неадекватному ставленні до таких порушень.

Дані, отримані в дослідженні, вказують на наявність зв`язків між віком дітей, рівнем їх обізнаності про фізіологічні зміни організму в період становлення репродуктивної функції, інтенсивністю тривожних переживань при ФНРС і формуванням типу емоційного ставлення до хвороби. Результати дослідження показали, що і при різному рівні психічного розвитку (вікова норма і психічне недорозвинення), і при різних умовах виховання (сім`я і дитячий будинок) найбільша інтенсивність тривожних переживань характерна для вікових груп 11-12 років. У міру дорослішання характер зміни показників різний.

У групі "домашніх" дітей з нормальним інтелектом відзначається більш виражене зниження інтенсивності тривоги до віку 13 і 14 років, що здається закономірним. Крім любові і підтримки емоційно значущих близьких людей, вони мають велику можливість отримання адекватної інформації по тривожним їх питань.

У групі дітей-сиріт з психічним недорозвиненням проявляється інша тенденція. Гострота тривожних переживань при ФНРС у них не тільки не знижується, а наростає до віку 13 років і в подальшому до 14 років залишається стабільно високою. У дівчаток цієї групи спостерігається посилюється з віком установка на "відхід у хворобу", відмова від активних дій. Виявлені зміни емоційності і мотивації поведінки не можуть не впливати на процеси соціальної адаптації та без того досить проблематичною у підлітків даного контингенту.

При порівняльно-віковому підході до вивчення проявів тривожності у дівчаток-підлітків з ФНРС виявилося, що в міру дорослішання від 11 років до 14 років відбувалося зміщення гостроти переживань за результат хвороби від найближчих до її віддалених наслідків (можливості отримання бажаної професії, здатності до дітородіння) . Ці переживання відображали уявлення дівчаток про характер наявних ФНРС і їх наслідків для здоров`я.

Таким чином, розробка заходів щодо попередження індивідуально-психологічних форм дезадаптації, викликаних станом підвищеної тривожності на основі інформаційного дефіциту з питань фізіології репродуктивної системи жіночого організму в пубертатному періоді, є в даний час однієї з найгостріших психолого-медико-педагогічних проблем, особливо нагальних в умовах закритих навчальних закладів для дітей з проблемами в розвитку.

Полтавцева Н.С.