Вплив сім`ї на ставлення дошкільника до себе

Подання дошкільника про себе, пізнання себе і система оцінного ставлення до себе - важливі компоненти самосвідомості що формується. Відомо, що існує взаємозв`язок між ціннісними орієнтаціями, оціночними судженнями дорослих і міжособистісними відносинами в сім`ї. У сім`ї складаються (не складаються) емоційно-психотерапевтичні відносини, що зумовлюють становлення емоційно-ціннісного ставлення дитини до себе.
Метою нашого дослідження виступило вивчення впливу рольових установок батьків, їх міжособистісних відносин на формування емоційно-ціннісного ставлення дитини до себе. Для реалізації поставленої мети проведено обстеження батьків експериментальної групи дітей старшого дошкільного віку. Використовувалися методи спостереження, опитування, анкетування, бесіди. Спеціальною програмою дослідження була методика, розроблена А.Н. Волкової. У систему шкал сімейних цінностей увійшли наступні параметри: сексуальні відносини, особистісна спільність чоловіка та дружини, батьківські обов`язки, соціальна активність кожного з подружжя, господарсько-побутове обслуговування, моральна і емоційна підтримка, зовнішня привабливість подружжя. Вивчення сімейних цінностей проводилося індивідуально з чоловіком і дружиною.

Аналіз результатів дослідження показав:

1) на підставі спостережень за дітьми з обстежуваних сімей показано, що ті з них, хто виховується в емоційно "теплом" сімейному кліматі, добре контактує з ровесниками, виявляє доброзичливе ставлення до них, правильно реагує на вимоги вихователів у дитячому садку;

2) емоційні чинники важливі не тільки тим, що вони посилюють або послаблюють виховні впливу, а й безпосередньо впливають на становлення самосвідомості. У певному емоційному відношенні дорослого до предметів і явищ закладено для дитини сенс існування цих предметів і явищ, їх ціннісне значення. Те, що дорослі хвалять, оберігають, заради чого витрачають зусилля, чим захоплюються, через що страждають і т.п., поступово стає предметом переживань самої дитини. А це означає, що істинне значення речей існує для нього на дорассудочном рівні. Звідси випливає висновок: від переживань дитини в дошкільному віці залежить спрямованість його почуттів і соціальну гідність його "Я". Відкриття для себе своїх переживань (в цьому і полягає основне досягнення розвитку психіки дитини в дошкільному віці) означає відкриття власного "Я" на новому, вже розсудливому рівні;

3) афективна насиченість спілкування між членами сім`ї, переживання позитивних і негативних емоцій істотно відбиваються на самопочутті дитини, його світосприйнятті і усвідомленні образу близьких дорослих.

Таким чином, психологічний клімат, поведінку і розмови батьків, їх взаємини і різні прояви оцінного ставлення близьких дорослих до дитини - все це позначається, перш за все, на формування у нього почуття власної гідності, зниженні або підвищенні емоційно-ціннісного ставлення до себе.

Монастиршін Е.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!