Емоційний світ дитини-дошкільника

Дитина-дошкільник в чотири-п`ять років має багатим і різноманітним емоційним світом, він глибоко відчуває, його переживання насамперед тісно пов`язані з відносинами в колі близьких. Тому саме від батьків вимагається вміння говорити з дітьми, розуміти мову їх жестів і емоцій, терпляче, доступно, але без сюсюкання пояснювати суть явищ, що відбуваються, значення слів і вчинків, задовольняючи якомога повніше спрагу дитини в прочувствованіе і усвідомленні складного світу людських відносин.

На цьому віковому етапі у дитини активно формуються морально-етичні або особистісні категорії. Розрізняються поняття "хороший - поганий", "добро - зло", "красивий - некрасивий", "правда - брехня". Розвинене почуття сорому, як і відрази до чогось бридкому і противному. Досить добре їм розуміються правила поведінки, заборони, але не завжди ще достатній контроль почуттів і бажань, що природно в даному віці, так само як і попередня розвитку почуття провини словесна гра в самозвинувачення: "Я - поганий". Почуття і переживання тепер краще виражаються словами (вербалізується): "Я - ображений". З`являються почуття співпереживання, співчуття: "Мені боляче, і тобі боляче".

Батькам необхідно бути щирими у відносинах з дітьми, правдивими в словах і почуттях, виконувати обіцянки. Все це зміцнює віру дітей в щирість відносин. Відсутність фізичних покарань, погроз і жорстоких моральних приписів здатне породити почуття довіри до дорослих і їх морально-етичних цінностей. У цьому випадку дитина не буде боятися бути відвертим, розповідати про свої проступки і ділитися своїми переживаннями, турботами, невдачами. Іншими словами, він буде відчувати почуття безпеки, впевненості і подяки за чуйність дорослих, за вміння зрозуміти його. Це в свою чергу формує у нього співчуття, і тут важливі не стільки слова і заклики, скільки реальне, повсякденне відповідність дорослих своїм вимогам і характеру поводження з дітьми. А довіра і співчуття як раз і є початковими складовими емпатії - формується здатності співпереживання, співчуття розуміння емоційного стану іншої людини, його думок і почуттів. Тим самим створюється гуманістична, людська спрямованість у формуванні особистості, і основи її, як ми бачимо, закладаються у дитини-дошкільника.

Не можна забувати, що морально-етичні поняття і почуття нерозривні з яскраво вираженою в ці роки емоційністю. Діти безпосередньо, активно висловлюють почуття, легко плачуть і швидко заспокоюються, їх настрій багато в чому залежить від обставин: радість не знає кордонів, печаль - невтішна, страх - глибокий, здивування безмірно, а сміх - заразливий. Переважають життєрадісність і спонтанність у вираженні почуттів і бажань. Яскраво проявляються прихильність, симпатія, як і почуття неприязні, антипатії. Разом з тим діти стають помітно спокійніше, більш поступливими і терплячими, що, однак, не виключає виражених, завжди психологічно вмотивованих і короткочасних станів роздратування, невдоволення і гніву. Батьки, які прагнуть будь-якими способами не допустити зовнішнього вираження негативних емоцій, в тому числі роздратування і гніву, образи і невдоволення, засмучення і плачу, невтомно соромлять дітей за це, засуджують, а то і карають, вступаючи далеко не кращим чином. Суть не в тому, щоб схвалювати ці емоції, а в розумінні їх джерел, причин. Якщо дитина часто плаче, вередує, роздратований - це сигнал неблагополуччя в якихось значущих для нього сферах відносин з дорослими. Значить, необхідний вдумливий аналіз власної лінії поведінки. Тут не допоможуть наказовій то, окрик, загроза покарання або обман, спроби бездумно відвернути, переключити увагу малюка. Дієво і, головне, позитивно для подальшого розвитку буде співчуття, співпереживання, довірчий контакт, роз`яснення і при необхідності - повчання з виразом впевненості в здатності самих дітей впоратися з труднощами. Тим самим настільки чутливе ще в цьому віці почуття "я" буде зміцнюватися, розвиватися, а не гальмуватися і слабшати. Підвищена сприйнятливість дітей спостерігається і до емоційного стану дорослих, особливо до їх порушеній, роздратованому тону. При відсутності страху покарання і довірчому контакті можливі зауваження дітей типу: "Не говори зі мною таким тоном". Подібні фрази вказують на розвинене почуття власної гідності, що є одним з найцінніших надбань "Я".

Високого розвитку досягає в ці роки уяву як свого роду сплав емоцій і мислення. Фантазії - як прояв уяви - розширюють межі мислення, роблять його гнучким, здатним надалі творчо вирішувати життєві завдання.