Страх (боязнь) темряви у дітей

Страх темряви - це, мабуть, один з найбільш поширених страхів, який може доставити масу неприємностей і самій дитині, і його батькам.

Помітити прояви цього страху нескладно, особливо в тих ситуаціях, коли дитина змушена залишатися з темрявою один на один: зазвичай це трапляється перед сном або вже вночі. Як це часто буває, дитина може і не говорити про те, що він боїться. В такому випадку страх може проявлятися в примхах, небажанні лягати спати, вигадуванні нескінченних ритуалів, виконання яких дитина буде вимагати перед сном, нерідко переводячи подібною поведінкою втомлених за день батьків.

Часто дитина, котра переживає страх темряви, прокинувшись вночі, вдається до батьків в сльозах і навідріз відмовляється повертатися до себе в ліжко.

Справжній жах можуть викликати окремі приміщення і вдень, наприклад темні шафи і комори. Іноді дитині навіть важко пройти на самоті по недостатньо освітленому коридору, і він буде щосили волати до батьків про допомогу, щоб потрапити, наприклад, з кімнати в кухню.

Нерідко така поведінка може викликати у нас, батьків, досить серйозні негативні почуття: роздратування, здивування, навіть гнів. Але, як ми вже відзначали вище, дитячі страхи, як незначними і безглуздими не представлялися б дорослим викликають їх приводи, - справа вкрай серйозне і болісне для опинився в подібній ситуації дитини.

Нагадаємо, що дитячі страхи - явище, виникнення якого дуже тісно пов`язане з розвитком психіки дитини, зокрема емоційної сфери, а також і інших психічних процесів і функцій. Страх темряви виникає найчастіше як наслідок бурхливого розвитку уяви. За своєю суттю основне завдання уяви - заповнювати інформаційний дефіцит в тих ситуаціях, коли органи чуття не здатні забезпечити людину достатньою кількістю відомостей про те, що відбувається. Темрява практично неминуче ставить дитини в ситуацію інформаційного дефіциту, оскільки пам`ять ще розвинена недостатньо для того, щоб твердо відтворювати в голові образ кімнати, поринула з поворотом вимикача в «зловісну темряву».

Пояснюючи причини виникнення страху темряви, потрібно згадати і певні особливості дитячого мислення, які були дуже докладно описані знаменитим швейцарським психологом Жаном Піаже. Подання про сталість навколишнього світу формується у дитини тільки до старшого дошкільного віку. Егоцентризм (під яким тут розуміється не особистісна риса, а притаманна дітям молодшого віку особливість пізнавальної діяльності, що виявляється в тому, що дитина ставить себе в центр картини світу), властивий дитячому мисленню, заважає дитині зрозуміти, що кімната при світлі і без нього - це одне і те ж приміщення, саме тому дитяча фантазія з такою готовністю населяє темне (з точки зору дитини, незрозуміле, невідоме приміщення) різноманітними монстрами і чудовиськами.

Кілька особливий випадок представляють ситуації, коли страх темряви обумовлений кошмарами, переслідують дитину під час сну. Причини виникнення кошмарів дуже по-різному пояснюються психологами, які належать до різних наукових шкіл. Однак багато психологів згодні в тому, що саме в кошмарних сновидіннях можуть проявлятися певні внутрішньоособистісні конфлікти, з вирішенням яких психіка дитини не справляється під час неспання. Особливо це типово для повторюваних кошмарів - страшних сюжетів, снящіхся з ночі в ніч. Як вважає найвизначніший фахівець в області психології дитячих страхів А. І. Захаров, страшні сни «за участю» окремих казкових персонажів можуть бути проявом конфліктів зі значущими дорослими з оточення дитини. В образі Баби Яги, наприклад, можуть знаходити своє відображення певні риси матері, окремі вчинки якої викликають у дитини страх (наприклад, страх покарання, страх втрати любові). Але такий страх вступає в конфлікт з почуттям любові до матері, часто дитина його навіть і не усвідомлює, зате він знаходить своє вираження в кошмарних сновидіннях. Саме тому повторювані нічні кошмари - це привід для батьків задуматися над відносинами з власною дитиною, ступенем їх комфорту і емоційного благополуччя.

Отже, страх темряви може бути пов`язаний з закономірними особливостями розвитку психіки дитини, а може бути, і з проявом певного особистісного і внутрісімейного неблагополуччя.

Зазвичай страх темряви проявляється в тому, що дитина

під різними приводами відмовляється бувати в недостатньо добре освітленому просторі;
вередує перед сном;
затягує період підготовки до сну;
плаче ночами;
вдається ночами в ліжко до батьків.