Вивчення проблеми страхів молодших школярів

Феномен страху не втрачає актуальності не протязі всієї історії розвитку і становлення суспільства. Страх - реальна частина нашого життя. У сучасній психологічній науці страх розглядається в контексті одного з її перспективних напрямків. Проблемою страхів займалися багато вчених, з вітчизняних авторів: В.І.Гарбузов, В.А.Гурьева, Н.С.Жуковская, А.И.Захаров, В.В.Лебединский і ін., Із зарубіжних авторів: К.Ізард , З. Фрейд, Е. Фромм, С.Холл, К.Хорни, Г.Еберлейн і ін. Проаналізувавши наукову літературу, ми прийшли до висновку, що існує багато трактувань поняття "страху". А.В.Петровский і М.Г.Ярошевский трактують страх як емоцію, що виникає в ситуаціях загрози біологічному або соціальному існуванню індивіда і спрямована на джерело дійсної чи уявної небезпеки. Відомий фізіолог І. П. Павлов вважав страх проявом природного рефлексу, пасивно-захисною реакцією з легким гальмуванням кори великих півкуль.

З. Фрейд розглядав глибинний ірраціональний страх перед несвідомими, руйнівними інтенсивними силами, сконцентрованими в людині, перед імпульсами, які прориваються з глибини людської істоти. Послідовники З. Фрейда - Г.Салліван, К.Хорни і ін. - додали його вченню культурологічний і соціологічний характер. Вперед висунулися відносини між індивідуально-психологічних і соціальних початком особистості, між культурою особистості і культурою суспільства. Згідно Е. Фроммом, страх - то почуття, яке є визначальним при формуванні соціального характеру.

Страх є джерелом багатьох порушень здоров`я у фізичній і психічній сфері. Дуже шкідливо дію страху, коли він виникає в дитинстві і перешкоджає гармонійному розвитку та саморегуляції особистості. Страхи, які мають стійкий і тривалий характер, не тільки позбавляють дитину психологічного комфорту, а й тягнуть за собою різні захворювання, дитячі неврози.

Слід зауважити, що закордонні психологи, які займалися проблемою дитячих страхів, працювали в основному в рамках психоаналітичного підходу. Д.Селін стверджував, що інстинктивний страх, що переважає в фазі раннього дитинства, в молодшому шкільному віці заміщається страхом "з досвіду", тобто соціальним страхом. З. Фрейд писав, що в процесі розвитку особистості існують природні вікові ситуації небезпеки, що викликають природні невротичні страхи. Молодшого шкільного віку властивий природний невротичний страх "над-Я". Це пояснюється тим, що ситуація небезпеки знецінюється в зв`язку зі зміцненням "Я". На думку представника биогенетического напрямки С.Холл, дитина переживає в процесі свого розвитку страхи, які відчували тварини, а потім люди на різних етапах антропогенезу.

У вітчизняній психології проблема дитячих страхів розглядалася в рамках концепції неврозів і невротичного розвитку особистості. В.І.Гарбузов, аналізуючи специфіку дитячих страхів, зазначає, що за всіма страхами дитини варто неусвідомлений або усвідомлюваний страх смерті. В.А.Гурьева виділяє невроз страху, що розвинувся з гострою афективно-шокової реакції, під впливом травмуючої ситуації. А.И.Захаров розглядав страхи в дитячому віці як основну рухому силу невротичного розвитку особистості. Соціальна реальність призводить до того, що в молодшому шкільному віці на перший план виступає страх "бути не тим", що не відповідати пред`явленим дитині вимогам. Крім цього молодшим школярам характерні страхи, пов`язані зі смертю батьків і себе, страхи стихії, тварин, темряви, медичні і фантастичні страхи. М.А.Сімсон відзначає високе значення фактора несподіванки для виникнення дитячих страхів. Будь-яке явище, якщо воно виникло несподівано, може стати джерелом страху.

Для виявлення актуального рівня прояви страхів нами були використані наступні методики: колірної тест М.Люшера, проективний тест "Намалюй свій страх", тест А.И.Захарова на виявлення видів страху. Після проведення експерименту були отримані наступні дані: страхи яскраво виражені у 62% учнів, слабо виражений у 38% учнів. На даний момент відомо багато різних способів і прийомів усунення страхів. На наш погляд найбільш ефективним способом корекції страхів у молодшому шкільному віці є соціально-педагогічна діяльність. Ця діяльність може сприятливо впливати на формування адекватної самооцінки, стабілізацію статусу, підвищення рівня самоконтролю, розвиток активності і організованості учнів, що, в кінцевому рахунку, призведе до зняття провідного страху молодших школярів "бути не тим".

Михайлова О.В.