Робота психолога з дітьми, що характеризуються високим рівнем шкільної тривожності

Розвиваюча робота психолога з дітьми, що характеризуються високим рівнем шкільної тривожності, може проводитися як в індивідуальній, так і в груповій формі.

При виборі форми роботи з дитиною, ми, як правило, враховуємо характер його тривожності. Якщо вона так чи інакше пов`язана з однокласниками, або ж в учня спостерігаються труднощі у встановленні і підтримці контактів з однолітками, на першому етапі доцільно працювати з ним індивідуально, і тільки досягнувши певного прогресу, включати дитини в групову роботу (перш за все, в роботу по розвитку комунікативних навичок, яка може будуватися в міні-групах, що включають 2-4 подібних дітей).

Крім того, досвід роботи показує, що в старшому підлітковому віці індивідуальна форма роботи надається перевага групової самими учнями, оскільки рівень розвитку рефлексії вже дозволяє їм говорити про щось дуже особисте, що не хотілося б виносити на прилюдне обговорення, а розповісти комусь хочеться . На відміну від дітей молодшого віку, десятикласники та одинадцятикласники (а в деяких випадках і учні восьмих-дев`ятих класів), будучи ознайомленими з результатами фронтальної психодіагностики, можуть самі звернутися за консультацією до психолога. Як правило, в рамках консультації, присвяченій тим чи іншим проявам шкільної тривожності, спливають пов`язані з нею сімейні або особисті проблеми, які не підлягають оприлюдненню перед однокласниками або учнями з паралельних класів.

У той же час, для багатьох учнів з першого по восьмий-дев`ятий клас група може стати потужним ресурсом, що дозволяє впоратися зі шкільною тривожністю. Це пов`язано з тим, що дана проблема є, по суті, емоційної, а простір розвиваючої групи дозволяє виникнути емоційного резонансу, що сприяє розрядці (отреагированию) негативних емоцій і виробленні ефективних стратегій поведінки в тих чи інших шкільних ситуаціях.

У наступних параграфах наведено загальний алгоритм індивідуальної роботи з дітьми, для яких характерна підвищена шкільна тривожність, а також відповідні програми групової роботи.

Слід зазначити, що розвиваючу роботу, спрямовану на створення умов для подолання учнями шкільної тривожності, в тих паралелях, які характеризуються змінною соціально-педагогічної ситуацією (1, 5, 10 класи), слід проводити не раніше, ніж у другій навчальної чверті. Це пов`язано з тим, що для учнів перерахованих класів властиво випробовувати шкільну тривожність, яка відображатиме перебіг адаптаційного процесу. «У нормі» до кінця першої чверті у більшості першокласників, п`ятикласників і десятикласників рівень шкільної тривожності знижується до меж вікової норми. Допомога психолога потрібна тільки в тому випадку, коли зниження рівня шкільної тривожності до цього часу не відбулося.