Анімалотерапія як метод психотерапії

На сьогоднішній день не тільки в сучасній медичній, а й в художній літературі зафіксовано достатню кількість випадків, коли безпосередній контакт живих істот з людиною приводив до поліпшення як фізичного, так і емоційного самопочуття останнього при прояві будь-яких психічних і / або фізіологічних недуг. Подібне терапевтичний вплив, будучи частиною процесу одужання, в своїй основі має психологічний фактор, внаслідок чого в сучасній психології даний метод лікування носить назву анімалотерапії.

Анімалотерапія як частина терапевтичного процесу на сучасному етапі розвитку психологічного знання - маловивчена проблема, але відомості про терапевтичному ефекті при контакті людини з тваринами дійшли до сучасності з трактатів античних і середньовічних медиків (Гіппократ, Герофіл, К. Гален, Авіценна та ін.). Перший відомий в історії медицини досвід терапії хворих людей посредствам контакту з тваринами відзначений в кінці XVIII століття (графство Йорк, Англія). Бурхливий розвиток анімалотерапія отримала на Заході в 1960-і роки (С. Баркер, Д. Дрейпер, Дж. Меллон, А. Катчер, Ф. Уілкінс, К. Аллен і ін.). У 1969 р Б. Левінсон в науковий категоріальний апарат психології ввів термін "анімалотерапія", позначивши тим самим конкретну сферу його розповсюдження. Таким чином, анімалотерапія - це метод надання психотерапевтичної допомоги за допомогою взаємодії з тваринами і їх символами (образами, малюнками, іграшками).

Для проведення діагностичної та корекційної роботи було проведено складання фокус-групи, що складається з 42 дітей у віці від 4 до 6 років я / с № 115. Для виявлення емоційних порушень застосовувалася методика "Кактус", тест на визначення рівня самооцінки "Драбинка" і метод експертної оцінки. В ході діагностичного дослідження був розроблений бланк, в якому експерти ставили позначки відповідно до обраних якостями. У ролі експертів виступали педагог-психолог і вихователі груп. В ході діагностики була виявлена група дітей з 18 осіб з порушеннями емоційної сфери: агресія - 11 чол. (61%), імпульсивність - 9 (50%), невпевненість - 7 (39%), скритність - 5 (28%), тривожність - 14 (78%), дратівливість - 12 (67%), замкнутість - 9 (50 %), нетовариськість - 11 (61%), сором`язливість - 9 (50%), підвищена - 4 (22%) і занижена - 4 (22%) самооцінка.

З даною групою дітей була розроблена і проведена коррекцііонная програма по анімалотерапії "Хлопці і тваринка", що складається з семи занять: вправи, спрямовані на згуртування і емоційний настрой- релаксаційний тренінг анімалотерапевтіческіе техніки-ігри та вправи на розширення поведінкових механізмів адаптаціі- артерапевтіческіе вправи на вираз емоційних станів дітей-відпрацювання механізмів розставання.

Після корекційного курсу були проведені повторні діагностичні процедури, в ході яких були виявлені наступні зміни в емоційній сфері дошкільнят: агресія - 8 чол. (44%), імпульсивність - 3 (17%), невпевненість - 3 (17%), скритність - 1 (5,5%), тривожність - 7 (39%), дратівливість - 6 (33%), замкнутість - 5 (28%), нетовариськість - 2 (11%), сором`язливість 5 (28%), підвищена - 1 (5,5%) і занижена - 0 самооцінка.

Для того щоб довести значимість результатів корекційної програми, був використаний критерій ф-кутового перетворення Фішера, який показав значущі відмінності в досліджуваних умовах емоційних порушень: за методикою "Кактус": статистично значимо знизилися імпульсивність, скритність і тривожність- за методикою "Драбинка": після проведення корекційної роботи кількість випробовуваних з заниженою самооцінкою статистично значимо знизилося, а кількість випробовуваних з адекватною самооцінкою увелічілось- за методом експертної оц Енкі: після проведення корекційної роботи статистично значимо зменшилася кількість випробовуваних за такими критеріями, як імпульсивність, дратівливість, тривожність.

Папеко Катерина Ігорівна,

Болтик Галина Вікторівна