Мотиваційні освіти і мотиваційні риси особистості

І в повсякденному житті, і в психологічній літературі поряд з поняттям мотиви ми часто говоримо про наші бажання, потяги, наміри, різних

інтересах особистості, які також спонукають людину до діяльності і нерідко приймаються за мотиви його поведінки. Всі вони так чи інакше

характеризують мотиваційну сферу особистості і входять до групи так званих мотиваційних утворень особистості. На думку Е. П. Ільїна

мотиваційні освіти є результат ступеня усвідомлення причин виниклого спонукання, а також ступеня задоволення потреби

(Досягнення мети). Оскільки і те й інше може бути різного ступеня вираженості, остільки і існують різні мотиваційні освіти

особистості.

До них відносять мотиваційні установки (наміри), потяги, бажання і хотіння, а також різноманітні інтереси особистості.

«Мотиваційна установка - це заплановане але відстрочене намір, яке буде здійснено при появі потрібній ситуації, приводу». По суті -

це «латентний стан домінанти, готовність до задоволення потреби, реалізації наміру» (Е. П. Ільїн). Її відмінними рисами є

віддаленість мети діяльності та неможливість безпосереднього її задоволення. Ось чому поняття мотиваційної установки збігається з

наміром.

Потягу, бажання, хотіння

Існує два підходи до визначення цих понять.

Перший з них намагається віддиференціювати їх один від одного, знайти в кожному своє власне психологічний зміст. У найбільш яскравій формі цей

підхід представлений в роботах С. Л. Рубінштейна.

На його думку «потяг - це органічна потреба, відображена в органічної (интероцептивной) чутливості». Воно має соматичний

джерело - роздратування, що йде «зсередини організму». Таким чином, потяг - це одна з форм прояву потреб, є початковим етапом в її

усвідомленні.

У міру усвідомлення суб`єктом своєї потреби, потреба переходить в бажання. С. Л. Рубінштейн підкреслює, що в бажанні відбивається його

предметна визначеність, т. е. відбувається усвідомлення предмета задоволення потреби. Таким чином, бажання включає в себе знання суб`єкта про

мети дії.

Бажання - це спрямованість суб`єкта на оволодіння предметом бажання, т. Е. На досягнення мети. Бажання, на думку С. Л. Рубінштейна, виникає тоді,

коли бажана не тільки мета, але і дія, яка до неї призводить. Ця точка зору поділяється іншими психологами: П. І. Івановим, К.К.Платоновим,

П. А. Рудиком.

Інші дослідники вважають, що потяг, бажання, хотіння - це скоріше синоніми, що виражають різні сторони і відтінки одних і тих же

переживань і тому пропонують користуватися терміном - потяг (В. С. Дерябін). Е. П. Ільїн, підсумовуючи результати аналізу цих понять,

робить висновок, що спроби розмежування цих понять не надто продуктивні, особливо щодо бажань і бажань. Більш того, на його думку «бажання

(Бажання) швидше за все виступає як збірний, узагальнений термін для позначення різних мотиваційних утворень ». Потяг же можна

розглядати як різновид бажання.

інтереси

Одним з мотиваційних утворень, які спонукають поведінку людини є інтерес. Яке його психологічний зміст, його специфічне

відміну від інших мотиваційних утворень?

Аналізуючи психологічний зміст інтересу психологи, як правило, виділяють в них потреби і позитивне переживання цієї потреби. В

зв`язку з цим Б. І. Додонов виділяє процесуальні і процесуально-цільові інтереси. У процесуальних інтересах підкреслюється насолоду

переживаннями від певних видів діяльності. Однак чисто процесуальні інтереси займають незначне місце в житті людини. Людина

прагне не тільки до переживання приємних емоцій, насолоди ними, а й задоволенню при цьому своїх потреб. Тому в

процесуально-цільових інтересах відбувається одночасне задоволення значущих для людини потреб і насолоду від пережитих при

цьому приємних емоцій. «Задовольняючи свій процесуально-цільовий інтерес, пише Б. І. Додонов, людина діє і заради одержуваного насолоди і заради

власної мети ». Автор робить висновок, що інтерес «це особлива психологічна потреба особистості в певних предметах і видах діяльності як

джерелах бажаних переживань і засобах досягнення бажаної мети. Не випадково А. Маслоу відзначав, що досягнення інтересів нагороджує людини

«Вершинними переживаннями», під час яких він відчуває великий екстаз, благоговіння і захоплення.

Мотиваційні властивості (риси) особистості

Під мотиваційними властивостями (рисами) особистості прийнято розуміти закріпилися і бажані способи формування мотиви.

Рівень домагань - визначається ступенем досягнення суб`єктом цілей, які він сам ставить перед собою і прагне досягти. рівень домагань

спонукає активність суб`єкта, з ним пов`язана його самооцінка, він зумовлює не тільки поведінку, а й впливає на формування характеру.

Вперше це психологічний феномен був виявлений Фердинандом Хоппе в школі К. Левіна. Їм був виявлений ряд певних закономірностей:

1) діяльність припиняється після успіху, якщо наростання рівня домагань через досягнутої межі можливостей або через структури самого

завдання неможливо;

2) діяльність припиняється після низки невдач, якщо втрачена найменша можливість прийти до успіху;

3) одиничний успіх після багатьох невдач веде до припинення діяльності, якщо невдачі довели неможливість успіху при більш високих рівнях

домагання.

В цілому було показано, що рівень домагань підвищується після успіху і знижується після невдачі.

Експериментально показано, що у тривожних (інтровертірованний) людей рівень домагань відповідає їх реальному інтелектуальному рівню.

Ригідні, малопластичні, а також Екстравертований особистості частіше неадекватно оцінюють свої здібності, схильні або завищувати, або занижувати

свій рівень домагань. Наприклад, неврастеніки в порівнянні з нормальними людьми ставлять перед собою більш високі завдання, а істероїдні особистості -

мінімальні в порівнянні із середнім рівнем своїх досягнень.

Мотив досягнення як стійке прагнення особистості досягти максимально високого результату, бажання виконати роботу добре і швидко. вперше був

виділений Мюрреєм. Згодом він був диференційований на мотив успіху і мотив уникнення невдачі.

При вираженому мотиві успіху люди, як правило орієнтуються на успіх, вважаючи за краще при цьому середні по складності завдання, т. Е. Ризикують вельми

ощадливо. Таким людям властиві: велика активність, впевненість в собі, висока самооцінка, жінки більш високо цінують свої ділові якості і

прагнуть до досягнення значною для них діяльності, а чоловіки більше цінують якості громадського діяча і прагнуть до визнання і

суперництва.

У разі вираженості мотиву уникнення невдачі люди вибирають або легкі для себе завдання, що гарантують їм успіх, або дуже важкі (в цьому випадку

невдача не сприймається як особистий неуспіх, а як наслідок привхідних і незалежних від особистості обставин).

Мотив афіліації (прагнення людини бути в товаристві інших людей). Високий ступінь вираженості цього мотиву формує невимушений,

впевнений, відкритий стиль спілкування. Цей мотив позитивно пов`язаний з прагненням людини до схвалення з боку оточуючих, з бажанням

самоствердження. Такі люди активні та ініціативні в спілкуванні, відносини з іншими будуються на основі взаємної довіри.

Зворотною стороною цього мотиву є мотив відкидання, т. Е. Боязнь людини бути відкинутим іншими людьми, внаслідок чого у людини

переважають невпевненість, скутість, ніяковість.

Мотив влади, який розуміється як потенціал впливу. Про домінуванні цього мотиву говорять тоді, коли людина отримує задоволення від контролю над

іншими людьми, від можливості судити, встановлювати норми і правила поведінки.

В основі цього мотиву лежить комплекс переваги, який, на думку А. Адлера, є вродженим і фундаментальним мотивом людської

життя. Вперше це прагнення до переваги починає усвідомлюватися дитиною на 5-му році життя, коли починає формуватися життєва мета. будучи

неясною і в основному неусвідомленої на початку життя, ця мета з часом стає джерелом мотивації, силою, організуючою наше життя і надає

їй сенс. На думку А. Адлера перевагу як мета може приймати як деструктивне, так і конструктивний напрям. деструктивна напрямок

характерно для погано адаптуються до суспільства людей, що змушує їх в боротьбі за перевагу над іншими вдаватися до егоїстичному поведінки.

Добре пристосовуються люди проявляють свою перевагу в конструктивному напрямку, так, щоб воно співвідносилося з благополуччям інших

людей.

Деякі дослідники, зокрема Р. Мейлі, до мотиваційним рис особистості відносять тривожність, агресивність і опірність фрустрації.

Строго кажучи, всі ці властивості швидше відносяться до психодинамическим параметрам індивіда, оскільки вони визначають динаміку психічної

діяльності. Проте важко заперечувати їх потужний вплив на поведінку людини, особливо в дитячому, підлітковому і юнацькому віці, коли

психічної діяльності все ще притаманні риси мимовільності.

Тривожність особистості розуміється як підвищена схильність відчувати занепокоєння в різних життєвих ситуаціях. Для тривожної особистості

характерно постійно випробовується почуття напруженості і важкі передчуття, уявлення про свою соціальну нездатність, приниженості по

відношенню до інших, підвищена заклопотаність критикою на свою адресу, небажання вступати в соціальні контакти без гарантій сподобатися, ухилення від

соціальної або професійної діяльності, пов`язаної з інтенсивними і значущими соціальними контактами, понад вразливості на

відкидання і критики.

Тісно пов`язана з тривожністю інша мотиваційна риса особистості - агресивність, що розглядається як реакція людини на фрустрацію.