Багатовимірний світ людини: три типи ситуацій людського буття

Однією з найбільш значущих тенденцій сучасної психології є підвищений інтерес дослідників до методологічним проблемам. Відновлюються на новому рівні розвитку дискусії за старим, в гострій формі сформульованому ще В. Дільтея, питання про природничо або гуманітарний характер психологічного знання. Методологічні семінари на тему природничо-наукової та гуманітарної парадигм в психології стали дуже популярними. Наприклад, 25 квітня 2007 року пройшов організований Інститутом психології РАН і Психологічним інститутом РАО методологічний семінар на тему: "Природничо-й гуманітарна парадигми в психології: конфронтація чи ...?". Як такого роду семінари, доповіді, конференції, так і публікації показують, що серед відомих російських психологів в наш час чимало тих, хто відкрито заявляє про свою прихильність тієї чи іншої парадигми.

Я хочу поставити це питання в іншій площині. У ХХ ст. вчені описали класичні, некласичні і постнекласичні типи раціональних наукових рассужденій- комплексний і системний характер людської псіхікі- мультипарадигмальності склад психологічної науки. Після цього спроби визначення психології як або природної, або гуманітарної науки здаються дивними. З огляду на схематично окреслений вище сучасний контекст розвитку методології психології, мені незрозуміло, чому учасники дискусій намагаються втиснути в прокрустове ложе однієї чи іншої парадигми всю психологію. Адже світ людини є багатовимірним, в ньому існують принципово різні за критерієм співвіднесення з фізичної та соціальної дійсністю ситуації. Стверджувати переважно природничо або гуманітарну спрямованість всієї психологічної науки некоректно, тому що сама реальність, в якій живе людина, яка залишається об`єктом психологічних досліджень, неоднорідна. Відповідно, психологи не тільки вивчають різні ситуації людського буття неоднаковими методами, орієнтованими на отримання або справжніх достовірних знань про психіку, або на виявлення правильних / неправильних думок груп людей, або правдивих суджень суб`єкта про себе та інших, заснованих не так на знанні або думці, а на осягненні. По-перше, в нашому житті чимало ситуацій взаємодії з об`єктивною ситуацією і очевидною для всіх дійсністю. Знання про таких ситуаціях (в тому числі досліджуваних психологами) можуть бути тільки істинними або помилковими. Наприклад, якщо хтось скаже, що відстань від Саратова до Самари до п`яти тисяч кілометрів, то перевірка помилковості цього висловлювання доступна кожному, хто знайомий з системою вимірювання, в основі якої лежать метри і кілометри. Істинність або хибність висловлювань в таких ситуаціях перевіряється емпірично, шляхом їх зіставлення з об`єктивною дійсністю. Стосовно до подібних ситуацій (і тільки до таких) можна говорити про універсальність і общезначимости істини: відстань довжиною в п`ять тисяч кілометрів однаково на всіх шести континентах. Розуміння істинності таких висловлювань не залежить від індивідуально-психологічних характеристик розуміє суб`єкта. Природно, що подібні ситуації нерідко виявляються предметом психологічних досліджень. Приклад - відповіді випробовуваних на питання методики дослідження інтелекту Д. Векслера: "Хто написав" Іліаду? "" І "Назвіть столицю Італії". Вони можуть бути тільки істинними або помилковими. Як зазначає А. Н. Крічевец, систему пов`язаних з психічними процесами понять необхідно трактувати так, як це відбувається в природних науках: як відповідну деяким незмінним сутностей в об`єктивному світі (збудження нейронів, зорова стимуляція і т. Д.). Результатом є такі теорії, як інформаційна теорія зору, побудовані за природничо зразком (Крічевец, 2005).

По-друге, в людському світі люди постійно потрапляють в ситуації, опису яких неможливо характеризувати як істинні або хибні. Наприклад, цього не можна сказати стосовно висловлювань про те, чиї картини прекрасніше - Тиціана або Мікельанджело, а також який порок огидніше - жорстокість або гординя. У таких випадках судження є думками, в яких присутні і об`єктивні, і суб`єктивні компоненти. Думки можна характеризувати тільки як правильні чи неправильні. В основі кваліфікації висловлювання як правильного лежить узгоджена думка людей про належне, про правила і норми поведінки. Уявлення про належному, що лежать в основі визнання висловлювань, текстів правильними чи ні, формуються на основі угод, прийнятих великими і малими соціальними групами. Досліджуючи такі ситуації, психологи намагаються немає пізнання істини, вони в більшій мірі орієнтовані на ціннісно-смислове інтерпретацію ситуацій людського буття. У психології спілкування неправильність розглядається і по відношенню до мовця, і по відношенню до слухача. Можна, зокрема, говорити про неправильне розуміння повідомлень партнера, заснованих на суперечать угоді людей, що спілкуються судженнях про властивості людей і предметів.

По-третє, принципово іншим типом ситуацій людського буття є екзистенційні. У них суб`єкт зазвичай може тільки осягнути виникають проблеми, так як у нього немає достовірних знань і усвідомлених думок, на підставі яких можна їх вирішувати. Екзистенційні проблеми суб`єкт не може вирішувати, спираючись виключно на знання, раціональний когнітивний досвід. Такі проблеми мають для кожного з нас не стільки конкретне ситуативне значення, скільки більш тривалий, що має відношення до екзистенціального осмислення сенсу життя. Отже, когнітивна спрямованість психологічного аналізу подібних проблем повинна поєднуватися з екзистенціальної. Екзистенціальний план дослідження психічної реальності відбивається в спрямованості психологів на дослідження варіантів породження досвіду, що має сенс для суб`єкта. Екзистенціальний досвід суб`єкта складається принаймні з трьох компонентів: тезаурусного, интенционального і етичного. Екзистенціальний досвід здійснює ціннісно-смислове регулювання, направляючи весь хід життя людини. В екзистенційному досвіді сконцентровано загальне знання суб`єкта про людську природу, фундаментальної прагматиці життя. Такий досвід є важливою складовою екзистенціального інтелекту, який відомий американський психолог Г. Гарднер називає "інтелектом великих питань" (Gardner, 2004). Цей вид інтелекту проявляється в здатності людини міркувати про фундаментальні проблеми буття - життя, смерті, про існування в цілому (Gardner, 1998). З необхідністю аналізу екзистенціального досвіду психологи стикаються в багатьох дослідженнях. Типовим у цьому відношенні є науковий аналіз феномена мудрості. У динамічному плані мудрість розглядається вченими як "пошук кращих думок у відсутності точних знань" (Епштейн, 2004). У структурному плані мудрість - це особливим чином організоване поєднання розуму і чеснот (Baltes, 2004). Мудрі люди відрізняються орієнтацією на максимізацію загального блага, а не індивідуального добробуту. Вони толерантні, усвідомлюють релятивізм людських цінностей, чутливі до відмінностей інших від себе. Розуміючи, що не всі може бути певним, їх зусилля спрямовані на оптимізацію способів життя в умовах невизначеності (Baltes, Kunzmann, 2003). Внаслідок цього можна стверджувати, що мудрість екзистенційна в широкому сенсі цього слова: вона являє собою "таке знання, яке стає способом існування, це знання не того, що існує, а того, як існувати" (Епштейн, 2004). Л. І. Анциферова в психологічних дослідженнях мудрості підкреслює особливу роль феномена осягнення суб`єктом свого внутрішнього світу і психічного інших людей. У російській мові слово "осягнення" вказує на розуміння суті, прихованого сенсу. Точка зору Анциферова узгоджується з сучасними науковими уявленнями про те, що феномен осягнення є невід`ємною частиною людського буття, екзистенції, яка не піддається рефлексивному аналізу. Саме в осягненні, а не в достовірному знанні Анциферова шукає ключ до вирішення проблеми мудрості. На її думку, мудрість передбачає пошук і знаходження суб`єктом свого покликання, свого істинного Я (Анциферова, 2005). А осягнення свого істинного Я ніколи не може бути без залишку зведено до усвідомлюваного, вербалізуемой.

Таким чином, світ людини є багатовимірним. У ньому є ситуації, для адекватного опису яких вченим необхідно мати істинне знання. Інші ситуації будуються на інтерпретації правильних або неправильних думок, наявних у партнерів по спілкуванню. Нарешті, психологічні дослідження екзистенційних ситуацій характеризуються спрямованістю психологів на аналіз закономірностей осягнення випробуваними сенсу буття.

Знаків В. В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!