Загальні тенденції розвитку системи відносин «людина - людина»

Поняття глобалізації охоче використовують в характеристиках кризового стану світу, проте його позитивна цінність і функція виявляються в фіксації об`єктивної потреби в загальноцивілізаційній перебудові світової спільноти, понятого як Єдине людство і Загальний будинок. Переможний индустриализм, що породив безліч благ, чудес техніки і комфорту, повинен визнати свою поразку, свою відповідальність за все перекоси, деформації та породжені ним глобальні проблеми.

Як же виправити ситуацію? Належить з`ясувати і зрозуміти, чому матеріальні здобутки і техніко-технологічний прогрес досягаються ціною духовних втрат і морального збідніння людства і як вийшло, що «питання про техніку став питанням про долю культури». А.А.Гусейнов пропонує ідею усвідомлення майбутнього світу як суспільства гуманістичного глобалізму. Цей проект полягає у створенні багатополюсного і багатоликого світу країн, народів і спільнот, об`єднаного шляхом узгодження інтересів і взаємопроникнення цінностей, за допомогою діалогу культур і цивілізацій, незважаючи на практику дискредитації гуманізму в попередні епохи, особливо в ХХ столітті, бо і сьогодні гуманізму протистоїть насильство, зрозуміле як «примус» до свободи, демократії та іншим цінностям «техногенного» світу. Автор проекту підкреслює, що проблема полягає в необхідності цілої духовної реформації. Це не означає, що треба відмовлятися від уже здобутих позитивних цінностей і завоювань (опора на розум, захист індивідуальності, інноваційна активність, демократія, права людини та ін.). Але саме духовна реформація може дати адекватну відповідь на парадигмальний криза, перетворюючи світове співтовариство і зачіпаючи всі сфери стосунків між людьми. Драматизм ситуації посилюється тим, що ідея створення Нового світу перекреслені громадою звичного, хай і погано влаштованого, але обжитого Старого світу, з яким люди живуть поколінь навряд чи встигнуть розлучитися. Така доля всіх «переломних епох» і людей, що живуть в часи змін.

Як показує аналіз наукової літератури, переважна кількість вчених бачать вихід в координації, відновлення системи відносин «людина-людина». Ще А. Швейцер вважав, що сьогодні «єдиний реальний шлях для нас - перш за все в старих умовах стати новими людьми». Н.А.Бердяев зазначив, що «людяність є цілісне ставлення людини до людини і до життя». Це блискуче висловив К.Маркс, нагадуючи, що якщо вважати людини людиною, а його відношення до світу людських, то за любов можна платити тільки любов`ю, за довіру - тільки довірою. За Е. Фроммом, «любити - означає віддавати специфічні людські цінності». Центральне питання при цьому - наскільки людяним, гуманним буде суспільство і на якій основі, «парадигмі», буде створюватися і самостверджуватися новий світопорядок, якими засобами, з якими витратами і який «ціною». У зв`язку з цим ще більше зростає при вирішенні даної проблеми роль етики, психології та педагогіки. Як було відмічено колись Ф. Енгельсом, моральну свідомість і почуття може вловити явища та процеси задовго до того, як їх встигне помітити і оцінити наука. Ю.Н.Кулюткін відносить до ключових понять, що розкриває людські відносини людини з іншими людьми, взаєморозуміння, взаємоповага, взаємодія.

Кожна сучасна особистість повинна перейнятися розумінням і почуттям своєї історичної місії і прагнути до максимальної реалізації її в своїй життєдіяльності. Про це ж пишуть Д.Несбітт і П.Ебурдін, які виявляють десять основних мегатенденцій, що визначають життя людства в останнє десятиліття ХХ століття, і звертають увагу на десяту мегатенденція - тріумф особистості, яка вказує на пріоритет особистісних почав і їх провідну роль в житті суспільства. Цікаво, що ще В.С.Соловьев, називаючи три провідні ідеї рубежу ХІХ-ХХ століття, вказав на що вийшла на перший план в ХХ столітті духовну свободу особистості і роль особистісних засад у суспільному житті. Зараз же ця тенденція стає реальністю, починаючи з визнання суспільством прав окремої людини як споживача і громадянина до його безпосереднього впливу на процеси, що відбуваються в суспільстві. Важливо, 90-ті роки характеризуються новим ставленням до особистості як основі суспільства і головному перетворювача.

Зміна ціннісних орієнтацій, помітне в даний час у всіх сферах життєдіяльності світової спільноти, обумовлено зміною цивілізацій, що відбуваються на рубежі століть. І тепер ми бачимо, що вік техніки поступається місцем століття людини і людство веде пошук шляхів переходу від техногенної цивілізації ХХ століття до антропогенної цивілізації майбутнього. Очевидно, що технократична парадигма несе загибель, як альтернатива їй розвивається гуманістична парадигма, що оголошує людини найвищою цінністю і що висуває новий підхід до вирішення проблем зміни ставлення людини до природи, суспільству і самому собі.

Справжня надія на перемогу над дегуманізованої суспільством (мегамашина в ім`я побудови гуманного індустріального суспільства - передбачає в якості умови привнесення в життя гуманістичних цінностей, а також поява суспільства, в якому можливі любов і цілісність [Фромм Е.]. Таким чином, перехід від технократичної парадигми з її ідеалом однозначності до цілісного підходу це розвиток гуманістичного погляду на збереження крихкої рівноваги в системі «людина і світ». Цілісний підхід до сучасного світу, учітивающ й як позитивні, так і негативні наслідки науково-технічного прогресу, повинен бути предметом особливої турботи і сучасної освіти.

Григор`єва-Голубєва В.А.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!