Духовність особистості як проблема сучасної психологічної науки

Ознайомлення з низкою аналітичних робіт, присвячених теоретичним і методологічним аспектам сучасної психології, показало зростання інтересу в психологічному середовищі до проблеми духовності. Актуальність даного дослідження обумовлена, перш за все, значними соціально-економічними та політичними змінами, характерними для сучасного етапу розвитку суспільства.

У контексті підвищення темпів життя і її вартості, руйнування сімейної структури, різкої зміни ціннісних орієнтацій суспільства виникає питання: як зберегти особистості визначеність в стрімко мінливих умовах свого існування?

Соціальна дійсність пред`являє до людини певні вимоги. Людина повинна бути самостійним і відповідальним за своє життя, активним і цілеспрямованим у визначенні свого Я і свого життя, соціально адаптованою і емоційно зрілим. Це ті характеристики, які складають основу духовності.

Російські психологи до категорії духовності вперше звернулися в другій половині XX століття, коли психологія почала активно займатися проблемами людини, специфікою його внутрішнього світу. Спочатку дане явище досліджувалося у зв`язку з проблемою морального і культурного розвитку. Однак вже до початку 80-х років чітко спостерігається надзвичайна строкатість у визначенні духовності. В цілому відзначається тенденція розглядати цікаву для нас проблему в контексті глибинної структури людської суб`єктивності і ставлення людини до світу і самому собі. В останній третині XX століття духовність набуває статусу предмета наукового аналізу. В.І.Слободчіков, Е.І.Ісаев в "Основах психологічної антропології. Психологія людини" вказують, що духовність стає новим феноменом людської реальності в її суб`єктивною проекції.

У зарубіжній психології духовність знаходиться у фокусі уваги і пильного вивчення з другої половини XX століття. На сьогоднішній день найбільш перспективним є вивчення феномена духовності в трансперсональної, екзистенційне, гуманістичної психології, в різних психотерапевтичних практиках.

В цілому системний аналіз та верифікація інформації з проблеми духовності у вітчизняній і зарубіжній психології показали відсутність однозначного визначення духовності людини: її сенс розуміється дуже різноманітне. Спробуємо уявити різноманітні концепції духовності, спираючись на теорію Н.А.Коваль, в рамках наступної класифікації:

1) потребностно-інформаційний підхід, коли духовність визначається як вираженість двох фундаментальних потреб: потреби пізнання і соціальної потреби "для інших";

2) аксіологічний підхід, який би розглядав духовність як "ціннісний зміст свідомості";

3) діяльнісний підхід, де духовність співвідноситься зі специфічним видом діяльності;

4) система особистісної активності і відносин до різних сфер життєдіяльності людини, що реалізується в цілісному пізнанні;

5) певний спосіб існування людини, особливість якого полягає в тому, що в ієрархії потреб, відносин і цінностей превалюють загальнолюдські і культурні цінності;

6) з позиції акмеології, духовність є процес безперервного самовдосконалення і прагнення особистості до вищого ідеалу як кульмінаційній точці розвитку;

7) цілеспрямованість і орієнтація на рішення змістовних проблем як вихідні характеристики духовності;

8) з позиції психотехнического підходу, коли через психотехніку пошуку, очищення відбувається набуття індивідом духовності.

Мають місце слабкі сторони в дослідженні проблеми. Це, по-перше, відсутність аналізу механізмів, що лежать в основі широкого спектру проявів духовності, тобто сутність духовності обмежується описом її феноменологічних проявленій- по-друге, відсутність експериментальних методик дослідження духовності. Зазначене вказує на необхідність дельнейшего вивчення духовності. Результатом повинна стати єдина теорія духовності.

Слепухіна А.В.

Увага, тільки СЬОГОДНІ!