Психологія праці, інженерна психологія і ергономіка - історико-психологічний аналіз. Частина 6

У 1980-і рр. і особливо в період горбачовської перебудови, у міру подолання гонки озброєнь, зниження гостроти військового протистояння нашої країни і країн НАТО розширювалося поле ергономічних досліджень в інтересах громадянського суспільства. Підкреслювалося існування загальних зон між ПТ та Е, IP і Е, ПТ та ВП. При цьому кожна з цих дисциплін зберігала і особливі, тільки їй властиві завдання. Цей варіант співвідношення трьох дисциплін представлений на малюнку буквою «е».

Після «мирної революції» 1991 року, з розпадом СРСР і виникненням Російської Федерації як самостійної держави, в першій половині 1990-х рр. в умовах важких соціально-економічних, ідеологічних та правових реформ, конверсії оборонної промисловості, в значній мірі постраждали лабораторії і служби, в яких працювали інженерні психологи. Різко скоротилася кількість захищених за цим напрямком дисертацій (Носкова, 2001). У багатьох технічних вузах було згорнуто викладання навчальних дисциплін по ІП і Е, виявилися втраченими висококваліфіковані кадри фахівців. ПТ, навпаки, виявилася в більш сприятливих умовах. Цьому сприяла суттєва трансформація даної галузі науки, мова йде про роботи численних вчених, наукових колективів Петербурга, Москви, Ярославля, Казані, Єкатеринбурга та інших міст. Важливий внесок в оновлення психології праці був зроблений Е.А. Клімовим. У його роботах, зокрема в підручнику «Вступ до психології праці» (1988, перевидання 1998 2004) дається нове визначення предмета цієї наукової дисципліни, а саме: пропонується психологічно вивчати суб`єкт праці (окремої людини чи групи людей) в процесі його розвитку, становлення, а також шукати шляхи психологічної оптимізації функціонування його діяльності. Даний підхід претендував на те, щоб дослідити всі форми праці (праця обслуговувати себе, споживчий, суспільно корисна і праця професійний, що охоплює весь світ професій), все стадії онтогенезу людини, важливі для його трудового розвитку (починаючи з дошкільного віку і закінчуючи періодом старості).

Е.А. Клімовим розроблені програми системного психологічного вивчення предметів і продуктів праці, коштів і умов праці, класифікація професій як Многопрізнаковое об`єктів, корисна для практики професійного освіти і індивідуального консультування щодо вибору професії. Класифікація професій представлена в розширеному варіанті (що включає близько 100 ознак) і в короткій формі для школярів (з 16 ознак), емпірично доведено існування достовірних відмінностей образу світу у представників різнотипних професій (Климов, 1995). Дослідження людини як суб`єкта праці сприяли тому, що центр уваги психологів зміщувався від вивчення професійної поведінки, а також традиційних для ПТ професійно важливих якостей, властивостей як стійких характеристик індивідуальності до психічних регуляторам діяльності працюючої людини. Психологія праці збагатилася науковим знанням про такі явища, як професійний досвід, зміст свідомості і самосвідомості суб`єкта праці, перцептивна картина світу, типова для представників різних професійних груп, мотиви і смисли праці, професійно-специфічні прийоми саморегуляції функціонального стану, професійне спілкування, професійно-специфічне мислення і його прояви та ін. За підтримки Е.А. Климова вдалося приступити до наукової реабілітації вітчизняної індустріальної психотехніки і конструктивно використовувати її досвід у сучасних дослідженнях і практиці (Носкова, 1997).
Психологія праці (і проблеми, які вона традиційно розробляла) виявилася корисним фундаментом для прикладної психології, активно впроваджуються з кінця 1980-х рр. в усі сфери суспільного життя. Психологічні служби діють в даний час на залізничному і автомобільному транспорті, у військовій і цивільній авіації, морському флоті, на великих промислових підприємствах, атомних електростанціях, в сфері фінансів і торгівлі, в медицині, органах правопорядку, в системі загальної та спеціальної освіти, в організаціях професійного спорту, в установах культури і мистецтва - коротше кажучи, всюди, де люди зайняті професійною працею. Мова йде не про голослівні затвердження, а про факти, підтверджених, зокрема, матеріалами Міжрегіональної науково-практичної конференції, що відбулася в МГУ в 2005 р (Прикладна ..., 2005). Протягом останніх 10-15 років психологічне вивчення людини як суб`єкта праці в обов`язковому порядку стало враховувати особливості тієї яка охоплює ергатичній системи, ланкою якої він неминуче є. Зріс інтерес психологів праці до вивчення спільних форм праці, соціально-психологічним феноменам у праці. Оформляється проблематика «соціальної психології праці» або «психосоціальний підхід» (Журавльов, 2005- Орлова, 2008 і ін.). Системна методологія, прийнята на озброєння представниками ІП та ПТ, знаходить застосування не тільки у вивченні окремого суб`єкта праці, систем людина-машина, людина-машина-середу, але і в дослідженні всієї виробничої організації як социотехнической системи. Посилюються процеси інтеграції наукових досліджень і практично орієнтованих робіт в області психології праці, психології управління, організаційної психології, економічної психології, психології особистості.


Увага, тільки СЬОГОДНІ!